В статті аналізуються теоретичні витоки і соціально-політичні контексти становлення філософії освіти і виховання Третього рейху на широкому текстологічному матеріалі, а також на основі проведених автором наративних інтерв’ю з включеними спостерігачами цього процесу; здійснюється порівняння націонал-соціалістичної філософії виховання з теорією комуністичного виховання. З’ясовується провідна роль політичної романтики у ретроспективній переорієнтації суспільної свідомості та її освітні і виховні імплікації в рамках, заданих ідеологією націонал-соціалізму. Виявляються особливості конструювання образу «нової німецької людини» на основі ніцшеанства і расової теорії. Здійснена реконструкція тоталітарного педагогічного і філософсько-антропологічного мислення в ідеологічних фреймах націонал-соціалізму. Розкриваються нові аспекти теоретичних розвідок націонал-соціалістичної філософії освіти і виховання, а також педагогічних практик, які домінували у Німеччині у першій половині ХХ ст., обумовлені намаганнями реанімації домодерних уявлень про сенс і призначення освіти, а також спробами рефеодалізації суспільного життя на основі постсекулярних ідеологем тоталітарного мислення. Виявляються патології, які виникають внаслідок змін суспільної свідомості і психології соціумів з потужним ілюзіогенним потенціалом, де ідеологія виступає ерзацом релігії. Критично аналізуються концепції національно-політичного виховання та народно-політичної антропології (Е. Крік), політичної педагогіки та проектів реформування наукового виробництва (А. Боймлер), а також системи освіти, орієнтованої на образ фюрера та ідеал «виховної держави». Розкривається внутрішня суперечливість вимог розширення самостійності молоді, домінування функціонального виховання, студентського самоуправління і стратегії самопідключення німецького університету, а також освітньої міфотворчості у вигляді самоствердження виховної держави. Філософія освіти і виховання Третього рейху з її амбіціями щодо оновлення суспільного життя є модерною кримінальною утопією з обмеженою варіативністю і негативними верифікаціями.
В статье анализируются теоретические корни и социально-политические контексты становления философии образования и воспитания Третьего рейха на широком текстологическом материале и с использованием нарративных интервью, проведенных автором с включенными наблюдателями данного процесса. Предлагается сравнение национал-социалистической философии воспитания и теории коммунистического воспитания. Уточняется роль политической романтики в этом процессе, а также про-слеживаются её образовательные и воспитательные импликации в рамках, заданных идеологией национал-социализма. Выясняются особенности конструирования образа «нового немецкого человека на основе ницшеанства и расовой теории. Осуществлена реконструкция тоталитарного педагогического и философско-антропологического мышления в идеологических фреймах национал-социализма. Показаны патологии, возникающие на основе изменений общественного сознания и психологии социумов, которые имеют мощный иллюзиогенный потенциал, где идеология выступает как эрзац религии. Раскрываются новые аспекты национал-социалистической философии образования и воспитания, а также педагогических практик, которые существовали в Германии в начале ХХ в., обусловленные стремлением реанимации домодерных представлений о смысле и предназначении образования, а также попытками рефеодализации общественной жизни на основе постсекулярных идеологем. Критически анализируются концепции национально-политического воспитания и народно-политической антропологи (Э. Крик), политической педагогики и проектов реорганизации научного производства (А. Боймлер), а также системы образования, ориентированной на образ «фюрера» и на идеал «воспитательного государства». Раскрывается внутренняя противоречивость требований расширения самостоятельности молодежи, доминирования функционального воспитания и стратегии самоподключения немецкого университета, а также мифотворчества в проблемном поле образования и культуры. Философия образования и воспитания Третьего рейха с ее претензиями на обновление общественной жизни является модерной Криминальной утопией с ограниченной вариативностью и негативной верификацией.
The article proposes the analysis of the development of the philosophy of education in the Third Reich, including its theoretical origin with corresponding social, cultural and political contexts. The leading role of the political romantics is showed in this process with its educational implications. This research has a wide-spread empirical background including narrative interviews with the former participants of the educational processes which are described both on the factual and interpretative level. The semantics and linguistic preferences of national-socialism used in its philosophy of education show the pedagogical intentions grounded on the race theory. The “folk view of world” in the period of the national-social movement was later changed into the philosophy of political education and folk-political anthropology (E. Krieck), where the concept folk community with its leader (Fьhrer) is a constitutive one and the functional education has become a priority before the intentional strategies. The deformation of bourgeois human ideal through returning to the myth of origin and Nietzsche’s concept of the superman is remarkable in the new contrary ideals of “the Soldier” (A. Baeumler) and the “Worker”(E. Jьnger) used in the educational practices of the national-socialism with the priority of the functional education. The identification of the “soldier way of life” as the representation of Nordic race with the pedagogical reality had consequences in the curriculum philosophy of schools and universities, where the physical education and the race theory have displaced the traditional subjects studies and their research fields, especially after their synchronic switching on the totalitarian state, which must understand itself as the educational one created for the German race. The national-socialist political pedagogic has the features of the “total mobilization” for the total war as the free decision of young men ready to die for Hitler’s Germany. Emphasizing of the self-activities, self-control, self-aid and self-education in the national-pedagogical directives is connected with the utopian dream of automatically fulfillment of all educational plans with the intention to create a new human for the new society. The new schools organized under national-socialism have showed the regress in comparison with educational institutions of the Weimar republic, where the educational system has showed more variety and flexibility as the chaotic improvisations of the educational reformers of the Third Reich with their fiction of the educational philosophy, which was only the well-known maid of the new political theology.