Що означає "опрацювання минулого" (переклад з німецької, анотація і післямова Віталія Брижніка)

Abstract

Роботу «Що означає «опрацювання Минулого» Адорно вперше прочитав як доповідь 6 листопада 1959 року перед Координаційною радою з питань християнсько-єврейської співпраці. У цій доповіді Адорно розглянув суть соціальної ідеології, панівної в повоєнній Німеччині, яка зумовлювала стратегії суспільного примирення з політичними злочинами колишньої націонал-соціалістичної влади. На думку філософа, соціальна ідеологія суспільства споживання використовує чималу кількість відповідних засобів, аби стабілізувати свій панівний статус у суспільстві. Й передусім вона намагається ліквідувати колективну історичну пам’ять людей про жахи воєнного періоду, прагнучи витиснути їх із колективної свідомості, зокрема й завдяки спогадам людей про «кращі часи» життя під «опікою» попередньої, тоталітарної влади. Філософ назвав суроґатною ідентичність цих людей, соціально інтеґрованих лише завдяки авторитету владної особистості. Вони не ототожнюють себе з жертвами тоталітарного режиму через уплив на їхню свідомість культурних елементів цієї соціальної ідеології. Іншим наслідком даного впливу також стає відчуження цих людей від ідеї демократії як чинника належних соціокультурних перетворень. Дієвим засобом подолання цього впливу Адорно визначив нову, «демократичну педагогіку» і просвіту як «другу освіту», що практично здійснюють у суспільстві освічені люди, які володіють знанням про минулі злочини тоталітарного режиму. Тим самим вони зумовлюють у межах освітнього процесу дієве «опрацювання Минулого» через формування особистого розуміння окремої людини соціальних причин і жахливих наслідків панування тоталітарного режиму. Це ліквідує її «політичне неповноліття» й тим самим унеможливлює історичне повторення в Європі злочинів авторитарної влади.

Работу «Что значит «проработка Прошлого» Адорно впервые прочитал как доклад 6 ноября 1959 года перед Координационным советом по вопросам христианско-еврейского сотрудничества. В этом докладе Адорно рассмотрел суть господствующей в послевоенной Германии социальной идеологии, которая предопределяла стратегии общественного примирения с политическими преступлениями бывшей национал-социалистической власти. По мнению философа, социальная идеология общества потребления использует большое количество соответствующих средств, чтобы стабилизировать свой господствующий статус в обществе. И прежде всего она пытается ликвидировать коллективную историческую память людей об ужасах военного периода, стремясь вытеснить их из коллективного со-знания, в частности, благодаря воспоминаниям людей о «лучших временах» жизни под «опекой» предыдущей, тоталитарной власти. Философ назвал суррогатной идентичность этих людей, социально интегрированных толь-ко благодаря авторитету властной личности. Они не отождествляют себе с жертвами тоталитарного режима из-за влияния на их сознание культурных элементов этой социальной идеологии. Другим следствием данного влияния становится также отчуждение этих людей от идеи демократии как фактора должных социокультурных преобразований. Действенным способом преодоления этого влияния Адорно определил новую, «демократическую педагогику» и просвещение как «второе образование», что практически осуществляют в обществе образованные люди, которые владеют знанием о прошлых преступлениях тоталитарного режима. Тем самым они предопределяют в рамках образовательного процесса действенную «обработку Прошлого» через формирование личного понимания человеком социальных причин и ужасных последствий господства тоталитарного режима. Это ликвидирует его «политическое неполнолетие» и делает тем самым невозможным историческое повторение в Европе преступлений авторитарной власти.

Adorno’s work «What does «processing of the Рast» mean» for the first time was presented as a report on November 6, 1959 before the Coordination Council on Christian-Jewish Cooperation. In this work Adorno considered the essence of social ideology prevailing in postwar Germany, which predetermined the strategies of social reconciliation with the political crimes of the former national-socialist power. According to the philosopher the social ideology of the consumer society uses a large number of appropriate means to stabilize its dominant position in society. First of all this ideology tries to eliminate the collective historical memory of people about the horrors of the war period, trying to squeeze them out of the collective consciousness, in particular, through the memories of people about the «best times» of life under the «guardianship» of the previous totalitarian power. The philosopher marked as surrogate the identity of these people which socially integrated only through the authority of the power personality. They do not identify themselves with the victims of the totalitarian regime because of the influence on their consciousness of the cultural elements of this social ideology. Another consequence of this influence is the alienation of these people from the idea of democracy as a factor of properly sociocultural transformations. Adorno defined the new «democratic pedagogy» and the enlightenment as a «second education» as effective means to overcome this influence. They are practically implemented in a society as those educated people who have knowledge about the past crimes of the totalitarian regime. In this manner they cause within the educational process of the effective «re-education of the Past» through the formation of a personal understanding of an individual about social causes and the terrible consequences of rule of a totalitarian regime. This makes possible of his «political full-grown» and makes impossible of historic recurrence of the crimes of authoritarian power in Europe.