A little bit more than twenty years ago, the attention of bioethics community was attracted by the discovery of the work of Fritz Jahr (1895-1953), a theologian and teacher from Halle (Germany), who had conceived both the term and the discipline of bioethics (Bio-Ethik, 1926) by broadening Kant’s categorical imperative onto animals and plants. Today, dozens of papers deal with Jahr’s bioethics ideas, but his work related to other topics remains almost unknown. In the present paper, we address Jahr’s article from 1930, devoted to education (“Gesinnungsdiktatur oder Gedenkfreiheit? Gedanken über eine liberale Gestaltung des Gesinnungsunterrichts” [Dictatorship of worldview or freedom of thought? Considerations on the liberal structuring of teaching of attitudes]). In the article, published in Die neue Erziehung, Jahr advocates a set of ten quite progressive and free-minded principles, including objectivity, pluriperspectivism (verschiedene Gesinnungseinstellungen), tollerant dialogue, autonomy, rationalism, liberalism, and democratization of education system and of the development of worldview at school. We devote particular attention to the comparison of Jahr’s ideas to the doctrine of Pietism and August Hermann Francke, who established the Foundation in which Jahr spent a significant part of his life, first as a student, and later as a teacher.
Понад двадцять років тому увагу біоетичної спільноти привернуло відкриття роботи Фріца Яра (1895-1953), теолога та вчителя з Галле (Німеччина). Він уперше осмислив поняття біо-етика (Bio-Ethik, 1926) як новий термін і дисципліну, розширивши застосування поняття категоричного імперативу Канта до тварин і рослин. Сьогодні десятки статей
присвячені ідеям біоетики Яра, але його робота, пов’язана з іншими темами, залишається невідомою. У цій статті ми розглядаємо публікацію Яра «Gesinnungsdiktatur oder Gedenkfreiheit? Gedanken über eine liberale Gestaltung des Gesinnungsunterrichts» / «Диктатура світогляду або свобода думки? Роздуми про ліберальний дизайн морального виховання», яка опублікована в «Die neue Erziehung», 1930 році. Яр обґрунтовує комплекс з десяти досить прогресивних і неупереджених принципів, включаючи об’єктивність, плюріперспективізм (verschiedene Gesinnungseinstellungen),
толерантний діалог, автономію, раціоналізм, лібералізм і демократизаціюв системі освіти й розвитку світогляду в школі. У статті ми приділяємо особливу увагу порівнянню ідей Фр. Яра з доктриною пієтизму і ідеями Августа Германа Франке, який заснував Фонд, у якому Яр провів значну частину
свого життя як студент, а згодом як учитель.
Более двадцати лет назад внимание сообщества биоэтики привлекло открытие работ Фрица Яра (1895-1953), теолога и учителя из Галле (Германия). Он впервые осмыслил понятие Био-этика (Bio-Ethik, 1926) как термин и дисциплину, расширив применение категорического императива Канта к животным и растениям. Сегодня десятки статей посвящены идеям биоэтики Яра, но его работа, связанная с другими темами, остается неизвестной. В настоящей статье мы рассматриваем такую работу Яра 1930 года, посвященную образованию («Gesinnungsdiktatur oder Gedenkfreiheit? Gedanken über eine liberale Gestaltung des Gesinnungsunterrichts» / «Диктатура мировоззрения или свобода мысли? Размышления о либеральном дизайне нравственного воспитания»). В статье, опубликованной в «Die neue Erziehung», Яр обосновывает комплекс из десяти довольно прогрессивных и непредвзятых принципов, включая объективность, плюриперспективизм
(verschiedene Gesinnungseinstellungen), толерантный диалог, автономию, рационализм, либерализм и демократизацию в системе образования и развитии мировоззрения в школе. В нашей статье мы уделяем особое внимание сравнению идей Яра с доктриной пиетизма и идеями Августа Германа
Франке, который основал Фонд, в котором Яр провел значительную часть своей жизни сначала как студент, а затем как учитель.
