Статтю «Нотатка про гуманітарну науку та освіту» німецький соціяльний філософ Теодор Адорно, представник критичної теорії суспільства, опублікував 1962 року. У цій філософсько-освітній роботі Теодор Адорно продовжив попередню тему свого критичного розгляду цілісної єдности елементів культури індустріально-масового соціуму, які сприяють утвердженню в суспільству його ідеології як цілком панівної. На переконання Теодора Адорно, сукупний вплив тих елементів, зокрема, культуріндустрії, системної філософії, науково орієнтованого пізнання тощо на колективну свідомість західних європейців виконує функцію дієвого чинника владного контролю над їхнім спільним життям. У своїх філософсько-освітніх творах Теодор Адорно здійснив також критичний напад на шкільну та університетську освіту повоєнної Західної Німеччини. Ця освіта, на думку філософа, залишається традиційно незмінною, що унеможливлює будь-які серйозні антиідеологічні перетворення в її системі. Такі зміни завдяки оновленому освітньому процесу сприяли б вихованню молодого громадянина, свідомого й активного учасника демократичних перетворень у посттоталітарному суспільстві. Однак, за Теодором Адорно, освітній процес у нереформованому університеті залишається керованим передовсім носіями сцієнтичної свідомості, що жодним чином не сприяє антиідеологічному вихованню студентів. У цій роботі Тео-дор Адорно зауважив особливе значення для освіти гуманітарних наук, які німецькою мовою перекладають як «науки про дух», традиційно присутніх у німецькій університетській освіті. На його переконання, гуманітарні науки, як науки про дух, через превалювання в освітньому процесі «диктату наукового ідеалу» втратили присутність у собі чинника індивідуального духу людини. Ознаками наявності того явища в університетській освіті Теодор Адорно назвав: абсолютний пріоритет серед гуманітарних студій досліджень наукового характеру, відсутність особистої педагогічної роботи викладача зі студентом-гуманітарієм, тенденція боротьби носія уречевленої наукової свідомости проти будь-якого відмінного знання, єдність соціяльного та теоретичного конформізму носія тої сцієнтичної свідомості. Як і в инших своїх філософських роботах Теодор Адорно запропонував убачати особисту діяльність людини, зумовлену силою її індивідуального духу, тим природним чинником, який здатний вести безупинну особисту боротьбу з тими неґативними явищами в освіти, що заводять на ідеологічні манівці освітній процес в університеті та в освіті загалом.
Статью «Заметка о гуманитарной науке и образовании» немецкий социальный философ Теодор Адорно, представитель критической теории общества, опубликовал в 1962 году. В этой работе по философии образовании Адорно продолжил предыдущую тему своего критического рассмотрения целостного единства элементов культуры индустриально-массового социума, которые способствуют утверждению в обществе его идеологии как абсолютно господствующей. По мнению Теодора Адорно, совокупное влияние таких элементов,как культуриндустрии, системной философии, научно ориентированного познания и т.д. на коллективное сознание западных европейцев выполняет функцию действенного фактора властного контроля их совместной жизни. В своих произведениях по философии образования Адорно совершил также критическое нападение на систему школьного и университетского образования послевоенной Западной Германии. Это образование, по мнению философа, остается традиционно неизменным, что исключает любые серьезные антиидеологические преобразования в ее системе. Такие изменения в обновленном образовательном процессе способствовали бы воспитанию молодого гражданина как сознательного и активного участника демократических преобразований в посттоталитарном обществе. Однако, по Теодору Адорно, образовательный процесс в нереформированном университете остается управляемым носителями сциентистского сознания, что никоим образом не способствует антиидеологическому воспитанию студентов. В этой работе Адорно отметил особое значение для университета гуманитарных наук, которые на немецком языке читаются как «науки о духе», традиционно присутствующих в немецком университетском образовании. По его убеждению, гуманитарные науки, как науки о духе, из-за превалирования в образовательном процессе «диктата научного идеала» потеряли присутствие в себе фактора индивидуального духа человека. Признаками наличия такого явления в университетском образовании Адорно назвал: абсолютный приоритет среди гуманитарных студий исследований научного характера, отсутствие личной педагогической работы преподавателя со студентом-гуманитарием, тенденция борьбы носителя овеществленного научного сознания против любого отличного знания, единство социального и теоретического конформизма носителя сциентистского сознания. Как и в других своих философских работах Адорно предложил рассматривать личную деятельность человека, обусловленную силой его индивидуального духа, как природный фактор, который способен вести непрерывную личную борьбу с теми негативными явлениями в образовании, которые заводят в идеологические заблуждения образовательный процесс в университете и в образовании в целом.
The article «The Note on the Humanities and Education» by the german social philosopher Theodor Adorno, a representative of the critical theory of society, was published in 1962. In this philosophical-educational work Theodor Adorno continued the preliminary theme of his critical consideration of the unity of the elements of the culture of the industrial-mass society, which contribute to establishment in social life of industrial-mass ideology as completely dominant. In his philosophical-educational works Theodor Adorno also carried out a critical attack on the school and university education of post-war West Germany. According to the philosopher, this education remains traditionally unchanged, which makes it impossible for any serious anti-ideological transformation in its system. Such changes because of updated educational process could have contributed to the upbringing of a young citizen, a conscious and active participant in democratic transformations in the post-totalitarian society. However, according to Theodor Adorno, the educational process in the unreformed university remains controlled primarily of the agents of the scholarly consciousness, which in no way contributes to the anti-ideological upbringing of students. In this work Theodore Adorno noted the special significance of the humanities, which in German are translated as «sciences about the spirit», which traditionally present in German university education. In his opinion, the humanities, as the sciences about the spirit, because of the prevalence in the educational process of the «dictates of the scientific ideal» lost the presence in itself of a factor of the individual human spirit. Theodor Adorno called of the signs of the presence of such a phenomenon in university education: the absolute priority of scientific research among humanities study, the lack of personal pedagogical work of a university teacher with a student of humanities, the tendency of struggle of the agent of the reified scientific consciousness against any different knowledge, the unity of the social and theoretical conformism of the agent of that conceptual consciousness. As in his other philosophical works, Theodore Adorno proposed to perceive of personal activity of a human, what is due to the strength of his individual spirit, the natural factor that is capable of conducting a continuous personal struggle with negative phenomena in education, which ideologically influence to the educational process at the university and in education in general.