Розглянуто соціально-педагогічні умови розвитку волонтерського руху в Україні. Участь громадян у суспільному
житті є невід’ємним аспектом становлення держави. Описано значущість утворення визначених соціально-педагогічних умов розвитку волонтерства, що є яскравим прикладом соціально-педагогічної діяльності. Для його розвитку необхідна взаємодія зацікавлених учасників (складників): 1) волонтер; 2) сторона, яка приймає; 3) державні заклади; 4) сторона, яка залучає; 5) благодійник. Сукупність можливостей і підготовленість указаних сторін і є соціально-педагогічними умовами розвитку волонтерства, де необхідними є такі: А. Формування готовності волонтера до волонтерської діяльності; Б. Взаємодія волонтерів з отримувачами волонтерської допомоги; В. Здійснення відповідного державного супроводу волонтерської діяльності; Г. Підвищення відповідальності сторони, яка залучає, за підготовку, проведення й результати волонтерської діяльності; Д. Налагодження співробітництва волонтерських формувань з благодійниками з метою забезпечення фінансування волонтерських заходів. Волонтерство базується на духовно-моральних принципах та існує завдяки цінностям, таким як милосердя, терпіння, доброта, співчуття, турбота за ближнього, небайдужість. Воно є корисним для «бенефіціара», держави, «рекрута» і для самого волонтера. У процесі волонтерської діяльності відбувається соціалізація й самореалізація добровольців, формуються навички та вміння, з’являються лідерські якості, прищеплюється прагнення поліпшити стан життя. Умотивоване волонтерство має різноманітні можливості впливу на індивідуальність і громаду.
Підкреслено необхідність сприяння волонтерському руху держави, НУО, а також бенефіціарів. Позначено важливість тісної взаємодії окремих волонтерів, ГО та державних структур.
The article deals with socio-pedagogical conditions for development of volunteer movement in Ukraine. Citizens' participation in community's life is an integral aspect of state function. The need of creating certain socio-pedagogical conditions for the development of volunteering, which is a prime example of social and pedagogical activity, is described in the paper. For its growth, the cooperation of participants is required: 1) Volunteer; 2) Beneficiary; 3) State institutions; 4) Involving side; 5) Donor. The blend of abilities and preparedness of these parties are socio-pedagogical conditions for the expansion of volunteering, where necessary is: A. Forming of volunteer readiness for volunteering; B. Cooperation of volunteers with recipients of volunteer services; C. Enactment of appropriate state support of volunteer activity; D. Increasing responsibility of the Involving side for the preparation, conduct and results of volunteer activity; E. Establishment of cooperation of volunteer groups with donors in order to provide funding for volunteer activities. Volunteering is based on core moral principles and exists because of values such as charity, patience, kindness, compassion, concern «for the neighbour», and empathy. It is beneficial for the recipient, the state, the «recruiter», and for the volunteer himself. In the process of volunteering, socialization and self-implementation of volunteers proceed, skills and competences
form, leadership qualities emerge, and intent to improve life is instilled. Motivated volunteering has a variety of opportunities
to influence individuals and communities. The need of support of the volunteering by the state, NGOs and beneficiaries is emphasized. The importance of close interaction of individual volunteers, NGOs and state structures is highlighted.
