Складність та важливість вивчення дизартрії як клініко-психолого-логопедичної проблеми полягає в тому, що дизартрія – багатовекторна проблема, не до кінця вивчена і знаходиться у полі зору медицини, логопатології, психолінгвістики, нейролінгвістики, логопедії, логопсихології та ін. У статті проаналізовано наукові підходи до проблеми систематики мовленнєвих порушень, зокрема місця дизартрії серед вад мовлення. Системний аналіз різних підходів (клінічний, психолого-педагогічний, лінгвістичний, клініко-психолого-педагогічний та нейропсихологічний) до класифікацій мовленнєвих порушень забезпечив сучасне уявлення про місце дизартрії як тяжкого порушення мовлення у систематиці мовленнєвих вад. Наголошується на актуальності проблеми місця дизартрії у систематиці мовленнєвих порушень, оскільки з кожним роком кількість дітей із цієї мовленнєвою патологією неухильно зростає.
Сложность и важность изучения дизартрии как клиникопсихологологопедической проблемы заключается в том, что дизартрия – многовекторная проблема, не до конца изучена и находится в поле зрения медицины, логопатологии, психолингвистики, нейролингвистике, логопедии, логопсихологии и др. В статье проанализированы научные подходы к проблеме систематики речевых нарушений, а именно места дизартрии среди патологий речи. Системный анализ различных подходов (клинический, психолого-педагогический, лингвистический, клинико-психолого-педагогический и нейропсихологический) к классификации речевых нарушений обеспечил современное представление о месте дизартрии как тяжелого нарушения речи в систематике речевых патологий. Отмечается актуальность проблемы места дизартрии в систематике речевых нарушений, так как с каждым годом количество детей с данной речевой патологией неуклонно растет.
The complexity and importance of studying dysarthria as a clinical psychological and logopedic problem is that dysarthria is a multi-vector problem and it is in the field of view of many sciences: medicine, logopathology, psycholinguistics, neurolinguistics, speech therapy, logopausiology, and others.
The article analyzes the scientific approaches to the problem of taxonomy of speech disorders, namely the place of dysarthria among speech defects.. System analysis of various approaches (clinical, psychological, pedagogical, linguistic, clinical-psychological and pedagogical and neuropsychological) to the classification of speech disorders, provided a modern view of the place of dysarthria as a severe speech impairment in the systematization of speech disorders. It is emphasized the urgency of the problem of place of dysarthria in the systematization of speech disorders, because since each year the number of children with this speech pathology is steadily increasing.
