Спадщина Ж. Батая вплинуло на сучасну філософську та соціологічну думку, але в релігієзнавчих дослідженнях ідеї французького мислителя зазвичай не фігурують. Метою статті є аналіз релігійно-антропологічного зв’язку феноменів жертвоприношення і смерті у контексті онтології надлишку Ж. Батая. Доводиться, що досвід сакрального, отриманий завдяки принесенням жертви і смерті є найдавнішим способом відновлення повноти людської сутності. У статті здійснюється аналіз праць Ж. Батая, М. Н. Євстропова, Ж.-М. Рея, О. В. Тимофеєвої та С. Л. Фокіна.
Наследие Ж. Батая оказало влияние на современную философскую и социологическую мысль, однако в религиоведческих исследованиях идеи французского мыслителя обычно не фигурируют. Целью статьи является анализ религиозно-антропологического связи феноменов жертвоприношения и смерти в контексте онтологии избытка Ж. Батая. Доказывается, что опыт сакрального, полученный благодаря принесению жертвы и смерти является древнейшим способом восстановления полноты человеческой сущности. В статье проводится анализ работ Ж. Батая, М. Н. Евстропова, Ж.-М. Рея, В. В. Тимофеевой и С. Л. Фокина.
The legacy of G. Bataille influenced contemporary philosophical and sociological thought, but in religious studies, the ideas of french thinker usually do not appear. The purpose of the article is to analyze the religious-anthropological connection between the phenomena of sacrifice and death in context of the ontology of excess of G. Bataille. It is proved that the experience of the sacred, obtained through the sacrifice and death, is the oldest way of restoring the fullness of the human essence. The article analyzes the works of G. Bataille, M. N. Evstropov, J.-M. Ray, V. Timofeeva and S. L. Fokin.
