Обґрунтовується необхідність формування та розвитку системного мислення для подолання відчуженості суб’єктів навчально-виховного процесу один від одного та результатів їхньої діяльності. Системне мислення розглядається як особливий спосіб дослідницької процедури, своєрідний рух думки людини, що поєднує в певній послідовності та співвідношенні різні типи мислення. Філоменологічність (любов людини до життя) визначається як системний принцип, фіксоване відношення, що реалізується у властивостях об’єкта. Системоутворюючий принцип дає змогу шукати елементи (історичні суб’єкти, об’єкти), в яких він реалізується, встановлювати зв’язки між елементами (учасниками історичного процесу) в певному відношенні, визначати властивості, розуміти мотиви діяльності/функціонування елементів, оцінювати результати, прогнозувати наслідки їх дій. Формулюються основні критерії системного мислення. Найефективнішим методом формування системного мислення визнається структурний метод, сутність якого концентрується у контексті понятійної системи «річ – властивість − відношення». Основу структурного методу утво-
рює виявлення структури як сукупності стосунків, інваріантних при деяких перетвореннях. Виявлення єдиних структурних закономірностей деякої множини об’єктів досягається не шляхом відкидання відмінностей цих об’єктів, а шляхом виведення відмінностей як конкретних варіантів єдиного системоутворюючого принципу (філоменологічного).
The necessity of formation and development of system mentality for overcoming the alienation of subjects of the educational process from each other and the results of their activity is substantiated. System mentality is considered as a special method of
research procedure, a kind of movement of human thought, combining different types of thinking in a certain sequence and ratio. Philomenogy (human love to life) is defined as a systemic principle, a fixed relation, realized in the properties of the object. The
system-forming principle allows you to search for elements (historical subjects, objects) in which it is realized, to establish links between elements (participants in the historical process) in a certain respect, to determine properties, to understand the motives
of the activity / function of the elements, to evaluate the results, to predict consequences of their actions. The basic criteria of system thinking are formulated. The most effective method of forming system thinking is the structural method, the essence of which is concentrated in the context of the conceptual system “thing - property-relation”. The basis of the structural method forms the discovery of a structure, as a set of relations invariant under certain transformations. The identification of unified
structural patterns of a certain set of objects is achieved not by rejecting the differences between these objects, but by distinguishing the differences as specific variants of a single system-forming principle (philomenological / love for life).
