Synergetics of Verbal‐Communicative Activity: the Philosophy of System Development in Diachrony

Abstract

The first known model of verbal communication was proposed by Aristotle in science, but this direction began to be develop actively only in the XX century. During the study of language as a form of the realization of VC researchers have built new and refined already known models: information, code, semiotic, performative, language and others. Thus, they completed the overall picture, but they did not explain the connection of all elements of VC as a single system, which generates an endangered result, as well as they did not take into account the entire composition of elements of VC, which includes consciousness, thinking and experience (knowledge and skills). However, the amount of accumulated scientific knowledge through the isolation and location of research does not give answers to the basic questions of philosophy of language, linguistics and psychology in understanding the connection of consciousness, thinking, experience (knowledge and skills) and language (as the second signalling system). The verbal communicative activity is polydimensional and multidimensional. It means that the presentation and study of it in a linear form is not enough. The proposed review of the models known to science and the reference to the systematic analysis of the components of the VC (linguistic (language), psychological, cognitive, intellectual, psychophysical, as well as social aspects of the personality of the communicant) provides the basis for developing a synergistic model of VC as a functional system that would show an interconnected link of the functioning of consciousness, thinking, experience (knowledge and skills) and language (second signalling system).

Першу відому науці модель вербальної комунікації було запропоновано ще Аристотелем, але активно цей напрям почав розвиватися лише у ХХ столітті. Протягом вивчення мови як форми реалізації ВК дослідники будували нові й уточнювали вже відомі моделі: інформаційно-кодові, семіотичні, перформативні, мовні та ін., – доповнюючи загальну картину, але так і не пояснили зв'язок усіх елементів ВК як єдиної системи, що породжує емерджентний результат, і не врахували всього складу елементів ВК, який включає свідомість, мислення і досвід (знання і вміння). Однак кількість накопиченого наукового знання через відокремленість і локальність досліджень не дає відповіді на основні питання філософії мови, лінгвістики і психології щодо розуміння зв’язку свідомості, мислення, досвіду (знання і вміння) і мови (як другої сигнальної системи). Вербально комунікативна діяльність – поліаспектна і багатовимірна, а це означає, що представлення і дослідження її в лінійному вигляді недостатньо. Запропонований у статті розгляд відомих науці моделей і звернення до системного аналізу складових ВК (лінгвістичні (мовні), психологічні, когнітивні, інтелектуальні, психофізичні і соціальні аспекти особистості комуніканта) дає підстави для розробки синергетичної моделі ВК як функціональної системи, яка б показала взаємозумовлений зв'язок свідомості, мислення, досвіду (знань і умінь) і мови (другої сигнальної системи).