The topical and complicated problem of modern linguistics has been examined in the article. It deals
with the study of the processes and mechanisms of creating new senses by the various combinations of both
language signs among themselves and the transformation of the meanings of ready-made signs. This problem
was begun to be solved in structural linguistics by the representatives of the theory of valency and the theory
of distribution. The following conclusion has been made: developing in parallel as two directions of
syntagmatics, both the theory of valency and the theory of distribution caused a lot of discussions on their
correlation between them, as well as with the understanding of the problem of compatibility in general.
However, their representatives agreed that these categories are in a relationship of matching: inclusion,
cohesion and interdependence. They are represented with two levels of combinatorial syntagmatics: while the
language level is more typical for valency, then the speech one is, predominantly, for distribution. The
particular attention is paid to a new cognitive view of the essence of the valency and distribution. It helps to
assume that both notions are broadly understood to be cognitive categories that reflect the ability of native
speakers to associate certain language signs in a specific communicative situation, usually called the context.
It is pointed out that the development of this problem was reflected in the works of representatives of
compositional semantics. They first focused their attention on studying the relationship among the
configurations of components of complex signs from the cognitive point of view. The arguments are given to
justify a new stage in the development of combinatorial syntagmatics, developed by J. Fauconnier and
M. Turner, the supporters of the theory of the conceptual integration. According to it the creation of new
senses by the configuration of language signs occurs in the system of mental spaces – the mental spheres
(cognitive contexts reflected in the consciousness of the carriers of a certain language), connected with the
comprehension by a person of various situations and having a cognitive status, i.e. with the process of
cognition of the phenomena of the surrounding reality.
У статті розглядається актуальна і складна проблема сучасної лінгвістики, пов’язана з
вивченням процесів і механізмів творення нових смислів шляхом різних комбінацій як мовних знаків між
собою, так і трансформації значень уже готових знаків, яку почали вирішувати ще у структурній
лінгвістиці представники теорії валентності й теорії дистрибуції. Зроблено висновок про те, що, розвиваючись паралельно як два напрями синтагматики, і теорія валентності, і теорія дистрибуції
викликали чимало дискусій щодо їхнього співвідношення між собою, а також із поняттям
сполучуваності загалом. При цьому вказано, що з часом науковці дійшли згоди і заявили, що обидві
категорії перебувають у відношеннях взаємозумовленості й становлять два рівні комбінаторної
синтагматики: мовний рівень, характерний більше для валентності, і мовленнєвий, – переважно – для
дистрибуції. Особливу увагу приділено новому когнітивному погляду на сутність і валентності, і
дистрибуції, який дозволяє припустити, що обидва поняття в широкому розумінні є когнітивними
категоріями, що відображають здатність носіїв конкретної мови пов'язувати (поєднувати) певні
мовні одиниці в конкретній ситуації спілкування, тобто у контексті. Показано, що досліджувана
проблематика знайшла відображення в роботах представників композиційної семантики, які спершу
були зорієнтовані на аналіз відношень між конфігураціями компонентів комплексних знаків із
когнітивного погляду. Наведено аргументи для обґрунтування нового етапу розвитку комбінаторної
синтагматики, що розробляється послідовниками теорії концептуальної інтеграції Ж. Фоконьє і
М. Тернера, згідно з якою творення нових смислів шляхом конфігурації мовних знаків відбувається в
системі ментальних просторів – мисленнєвих сфер (когнітивних контекстів, відображених у
свідомості носіїв конкретної мови), які відображають осмислення людиною різних ситуацій і мають
когнітивний статус, тобто процеси пізнання явищ навколишньої дійсності.