У статті автор здійснює аналіз специфіки концертмейстерської роботи, наголошує
на необхідності серйозного ставлення піаніста до роботи концертмейстером, як
невід’ємної складової подальшого творчого розвитку після отримання вищої освіти. Розглядає особливості ансамблевого музикування, розкриває поняття «акомпаніатор» та «концертмейстер». Автор висвітлює основні методичні оріентири в роботі акомпаніатора в інструментальних класах (скрипка, альт, віолончель), класах народних (домра, балалайка) та духових інструментів, класах хорового диригування та балету. У статті розкрита важливість роботи піаніста у вокальних класах, як подальшій школі виразного фразування, ладового інтонування та розширення світогляду. Автор робить екскурс в історію і розглядає еволюцію фортепіанного супроводу у вокальних творах.
In the article the author deliveres the analysis of specificity of work as a concertmaster, emphasizes the need of a serious approach of the pianist to a work as a concertmaster, which presents an integral component of further creative development after receiving higher education. The article reviews the features of ensemble music and reveals the concept of "accompanist" and "concertmaster". The author focuses on the main methodological guidelines in the work of the accompanist in the instrumental classes (violin, viola, cello), classes of folk (domra, balalaika) and band instruments, choral conducting classes and ballet. The article highlightes the importance of the work of the pianist in the vocal classes, in order to improve the abilities of expressive phrasing,
intonation, and to broaden the overall outlook. The author gives an insight into the history and considers the evolution of the piano accompaniment in the vocal compositions.