В статье рассматривается метафора как синкретический способ представления лингвокультурной ситуации. Эпохальность в качестве принципа функционирования метафоры выступает когнитивным маркером лингвокультурной ситуации и понимается как свойство метафоры подчеркивать принадлежность к определенному времени путем кодирования восприятия эпохи и способа взаимодействия с реальностью. Посредством метафоры осуществляется отображение настроя эпохи, специфики мировидения национально-культурной общности в рамках того или иного временного среза. Метафорическая номинация предстает формой и средством выражения национального сознания
У статті розглядається метафора як синкретичний спосіб представлення лінгвокультурної ситуації. Епохальність як принцип функціонування метафори виступає когнітивним маркером лінгвокультурної ситуації та розуміється як властивість метафори підкреслювати приналежність до певного часу шляхом кодування сприйняття епохи та способу взаємодії з реальністю. Через метафору здійснюється відображення настрою епохи, специфіки світобачення національнокультурної спільноти в рамках того чи іншого часового зрізу. Метафорична номінація є формою та засобом выраження національної свідомості.
The paper is devoted to metaphor as a syncretic way of representing of linguistic and cultural situation. The epochality is reviewed as a principle of metaphors functioning. It is a cognitive marker and a property of metaphor to emphasize belonging to a certain time by coding the perception of the epoch and the way of the interaction between the nationality and given reality. The mood of the epoch and the specificity of the worldview of the national cultural community within the framework of a given time transmit by means of determined metaphor. The metaphorical nomination appears as a form and means of expressing the national consciousness
