У статті розглядається діалектний склад давньоанглійської мови, яка була утворена з говірок
германських племен, що жили в IV–V ст. н.е. Існувало чотири основні діалекти в англо-саксонській
Англії: кентський – мова ютів, які заселяли Кент; західно-саксонський, яким говорили в південному
регіоні Темзи; мерсійський, поширений від Темзи до Хамберу, та нортумбрійський (північ р. Хамбер).
Ці діалекти збереглися в нечисленних писемних пам’ятках та поетичних творах, найважливішим з
яких залишається героїчна поема “Беовульф”.
В статье рассматривается диалектный состав древнеанглийского языка, который был
образован из говоров германских племен, живших в IV–V вв. н.э. Существовало четыре основных диалекта в англо-саксонской Англии: кентский – язык ютов, которые заселяли Кент; западно-
саксонский, на котором говорили в южном регионе Темзы; мерсийский, распространенный от Темзы
до Хамбера, и нортумбрийский (север р. Хамбер). Эти диалекты сохранились в немногочисленных
письменных памятниках и поэтических произведениях, важнейшим из которых остается героическая
поэма "Беовульф".
The dialect composition of the Old English language, which was formed from the dialects of Germanic
tribes living in the IV–V centuries AD, has been considered in the article. There were four main dialects in
Anglo-Saxon England: Kent is the language of the Jutes, which inhabited Kent; Western Saxon, spoken in the
southern region of the Thames; Mercian, distributed from the Thames to the Humber, and the Northumbrian
(north of the Humber River). These dialects are preserved in a few written monuments and poetic works, the
most important of which remains the heroic poem “Beowulf”.