В статье анализируется в лингвоимагологическом аспекте видение выдающимися русскими
писателями XIX века Д. И. Фонвизиным, В. А. Жуковским, Н. М. Карамзиным, А. С. Пушкиным и
Н. В. Гоголем французской литературы в целом и наиболее выдающихся ее представителей:
Вольтера, Руссо, Гюго, Мюссе, Виньи, Ламартина, Сент-Бева, Шенье, Бомарше, Беранже.
А. С. Пушкин отдал дань теоретикам литературы и критикам Буало, Шатобриану.
В целом, признавая заслуги французских литераторов и литературы перед мировой и русской
литературой, русские писатели XIX века единодушно подчеркивают отсутствие решающего ее
влияния на свою словесность. Выдающиеся русские писатели XIX века предстают весьма
эрудированными, прекрасно знающими и французскую литературу, и французских литераторов. Если
они были участниками тех или иных событий, то стремились к максимальной объективности.
Высоко оценивая то, что заслуживает одобрения, не обходили вниманием негативные моменты,
однако суждения их, как правило, предельно доброжелательны, но не снисходительны.
У статті аналізується в лінгвоімагологічному аспекті бачення видатними російськими
письменниками ХІХ століття Д. І. Фонвізіним, В. А. Жуковським, М. М. Карамзіним, О. С. Пушкіним і
М. В. Гоголем французької літератури загалом і найбільш видатних її представників: Вольтера,
Руссо, Гюго Мюссе, Віньї, Ламартіна, Сент-Бева, Шеньє, Бомарше, Беранже. О. С. Пушкін оцінював
також діяльність теоретиків літератури і критиків: Буало, Шатобріану.
Загалом, визнаючи заслуги французьких літераторів і літератури перед світовою і російською
літературою, російські письменники ХІХ століття одностайно підкреслюють відсутність
вирішального її впливу на власну словесність. Видатні російські письменники ХІХ століття постають
ерудованими, прекрасно знають і французьку літературу, і французьких літераторів. Якщо вони були
учасниками тих чи інших подій, то прагнули до максимальної об’єктивності. Вони високо оцінювали
те, що заслуговує на схвалення, але не оминали увагою негативні моменти, утім, їхні судження були
вкрай доброзичливими, проте не поблажливими.
The article contains lingvoimagologycal analysis of the French literature and its representatives
(Voltaire, Rousseau, Hugo, Musset, Vigny, Lamartine, Sainte-Beuve, Chénier, Beaumarchais, Béranger)
apprehended by outstanding Russian writers of XIX century (D. I. Fonvizin, V. A. Zhukovskiy, N. M. Karamzin,
A. S. Pushkin and N. V. Gogol). A. S. Pushkin paid a tribute of respect to theorists of literature and critics
Boileau, Chateaubriand.
Analysis revealed a number of fundamental points: 1) Authority of French, its language and culture was
incontestable in XIX century, including in Russia. Nevertheless, Russian writers aspired to independence,
originality, actively struggled against Gallomania. A. S. Pushkin admitted that French influence on the
Russian literature was persistent and the biggest one; poetry was an exception, because it maintained
independent from tastes and demands of the public. Inspiration is the main criterion of the true poetry.
2) Based on attitude to Jean-Jacques Rousseau the moral platform of the Russian literature was formed: strict
objective appraisal of artistic creativity and also just appraisal writer’s personality. 3) The outstanding
Russian writers of XIX century appear highly erudite, who excellently know French literature and French men
of letters. If they were participants of certain events, they sought to highest possible objectivity. Meeting with approval merits, didn’t get aside negative points, however usually their opinions benevolent at most, but not
condescending.
