Лінгвоперекладознавчі аспекти вторинного тексту

Abstract

У статті сформульовано ключові теоретичні проблеми стосовно тлумачення перекладу як вторинного тексту. Визначено основі онтологічні характеристики перекладеного тексту (цільового тексту), що формують його вторинну природу. Схарактеризовано співвідношення первинних і вторинних текстів у контексті комунікативно-функціональної лінгвістичної парадигми. Проаналізовано та зіставлено моделі породження первинного та вторинного текстів на основі ідеї про властивість тексту до згортання та розгортання. Розкрито роль денотативної структури тексту та цілей автора в процесі вибору відповідної стратегії перекладу як створення вторинного тексту. Акцентовано на складному механізмі вторинного тексту, який виникає внаслідок залучення до процесу перекладу перекладача як мовної особистості. Зроблено припущення, що для успішного функціонування вторинного тексту важливим фактором виступає сприймання цільового тексту адресатами, що, у свою чергу, визначає місце вторинного тексту в іншій культурі. Наголошено на тісній взаємодії ономасіологічної та семасіологічної моделі творення вторинних текстів, покликаних відтворити функціональну специфіку тексту-оригіналу. Розглянуто структурні, семантичні та функціональні критерії класифікації вторинних текстів у площині перекладознавства.

В статье сформулированы ключевые теоретические проблемы по поводу толкования перевода как вторичного текста. Определены основные онтологические характеристики переведенного текста (целевого текста), формирующие его вторичную природу. Охарактеризовано соотношение первичных и вторичных текстов с позиций коммуникативно-функциональной лингвистической парадигмы. Проанализированы и сопоставлены модели порождения первичного и вторичного текстов на основе идеи о свойстве текста к свертыванию и развертыванию. Раскрыта роль денотативной структуры текста и целей автора в процессе выбора соответствующей стратегии перевода как создание вторичного текста. Сделан акцент на сложном механизме вторичного текста, возникающим вследствие вовлечения в процесс переводчика как языковой личности. Высказано предположение, что для успешного функционирования вторичного текста важным фактором выступает восприятие целевого текста адресатами, что, в свою очередь, определяет успешность вторичного текста в другой культуре. Отмечено тесное взаимодействие ономасиологической и семасиологической моделей создания вторичных текстов, призванных отразить функциональную специфику текста-оригинала. Рассмотрены структурные, семантические и функциональные критерии классификации вторичных текстов в плоскости переводоведения.

The article clarifies the key theoretical issues relating to the interpretation of translation as a secondary text. The basic ontological characteristics of the translated text (target text) that form its secondary nature have been determined. The author stresses on the ratio of primary and secondary texts in the context of communicative and functional linguistic paradigms. The models of generation of primary and secondary texts have been analysed and compared based on the idea of the text property to the narrowing and expansion. The role of denotative structure of the text and purpose of the author in the process of choosing the appropriate translation strategies have been discussed. The attention has been focused on the complex mechanism of secondary text resulting from involvement in it the interpreter as linguistic persona. It has been suggested that the successful functioning of the secondary text greatly depends on the perception of the target text recipients, which in its turn places the secondary text into another culture. It has been emphasized on the close collaboration of onomasiological and semasiological creation models aiming at rebuilding the functional specificity of the original text. The structural, functional and semantic aspects of a secondary text in the aspect of translation studies have been identified.