Abstract:
Аналізується актуальність
цінності миру та миролюбства, формування цих якостей засобами навчання та виховання; автор стверджує, що базовими установками щодо змістовної організації цього процесу є ідея І. Канта про «вічний мир» та А. Швейцера «благоговіння перед життям»; підкреслено, що у філософсько-освітній літературі сформульовані основні принципи та напрями виховання миролюбства, однак на перешкоді їх утілення в конкретну виховну практику стоять, насамперед, традиції авторитарної, суб’єкт-об’єктної педагогіки, яка в основі своїй встановлює статусне розшарування між різними суб’єктами навчально-виховного процесу, що не сприяє вихованню толерантного ставлення до іншого; сучасна європейська практика виховання миролюбства і толерантності ґрунтується виключно на суб’єкт-суб’єктній, гуманістичній парадигмі виховання, яка ставить у центр будь-якого педагогічного процесу розвиток комунікативно-екзистенціального потенціалу дитини як людини та особистості – найвищої суспільної цінності.
