Education and the doctrine of the mean in Aristotle and in Confucius

Abstract

Aristotle and Confucius elaborate their theories on the basis of a complex apprehension of the ethical and political problem as one. The Greek and the Chinese philosopher focus on the importance of virtue, which signifies a passage from an initial understanding of communal life to a life with others that becomes self-fulfilling and facilitates self improvement and excellence. The individual goal is the same as the collective goal; this becomes the foundation of their educational schemes. By their doctrines on the Mean, the two thinkers focus on the acquisition of wisdom and knowledge, not as mere theoretical equipment but as guidance for practical purposes. Virtue is the capacity to preserve oneself in a perfect condition, one that will lead to a eudaimonistic and harmonious life. The Mean is the proper way that will create the right habit and will secure the right evolution of the human being towards its ideal condition. Thus the Mean becomes a golden rule for education, as education is an ongoing process until righteousness and phronesis become indispensable aspects in one’s personality.

Аристотель и Конфуций разработали свои теории на основе комплексного восприятия этических и политических проблем как единого целого. Греческий и китайский философы подчеркивали важность добродетели, означающую переход от исходного понимания общественной жизни к жизни с другими, которая становится самореализацией и облегчает самосовершенствование. Индивидуальная цель та же, что и коллективная; это становится основой для их образовательных программ. В доктрине середины, два мыслителя сосредоточиваются на приобретении мудрости и знания, не только лишь в качестве теоретических изысканий, но и в качестве руководства для достижения практических целей. Добродетель является способностью сохранять себя в идеальном состоянии, приводит к эвдемонии и гармоничной жизни. Середина — это надлежащий путь, который создает правильные привычки и обеспечивает правильную эволюцию человеческого существа к своему идеальному состоянию. Таким образом, середина становится золотым правилом для образования, так как образование — это процесс, непрерывно происходящий до тех пор, пока праведность и фронезис не станут незаменимыми составляющими личности.

Арістотель і Конфуцій розробили свої теорії на основі комплексного сприйняття етичних і політичних проблем як єдиного цілого. Грецький і китайський філософи підкреслювали важливість чесноти, яка б означала перехід від вихідного розуміння суспільного життя до життя з іншими, що стає самореалізацією і полегшує самовдосконалення. Індивідуальна мета та ж, що і колективна; це стає основою для їх освітніх програм. У доктрині середини два мислителя зосереджуються на надбанні мудрості та знання не тільки в якості лише теоретичних досліджень, але і в якості керівництва для досягнення практичних цілей. Доброчесність є здатністю зберігати себе в ідеальному стані, що призводить до евдемонії і гармонійного життя. Середина — це належний шлях, який створює правильні звички і забезпечує правильну еволюцію людської істоти до свого ідеального стану. Таким чином, середина стає золотим правилом для освіти, позаяк освіта — це процес, що безперервно відбувається, допоки праведність і фронезіс не стануть незамінними складовими особистості.