Освіта – це простір свободи. Рецензія на монографію: Світлана Ганаба. «Філософія дидактики: контексти, стратегії, практики» - Суми: Університетська книга, 2015. – 334 с.

Abstract

У статті розглядаються основні ідеї монографії С.О. Ганаби «Філософія дидактики: контексти, стратегії, практики». У дослідженні презентовано концептуальну й соціокультурну модель філософії дидактики як нового напряму досліджень. Філософська концепція дидактики як теорії навчання у контексті нових соціокультурних й дискурсивних практик ґрунтується на наступних положеннях: розуміння простору освітньої діяльності як відкритої, складної, ризоморфної системи, що перебуває у процесі самозміни й самостановлення; визнання знання як джерела особистісної трансформації; розуміння людини як складної, комунікативної, компетентної, здатної до самотрансформації у «просторах потоків» і «позачасовому часі» (М. Кастельс); розуміння освіти як простору свободи; визнання самоцінності особистісного досвіду та життєвої практики. У монографії запропоновано можливі напрямки переорієнтації розвитку дидактики. Серед таких напрямків виокремлено: спрямування до конструктивного й творчого підходу отримання знань; подолання авторитарного стилю викладання на користь діалогової співпраці; застосування низки відкритих, нелінійних методів навчання, спрямованих на розвиток і самотрансформацію особистості; переосмислення наявного життєвого досвіду суб’єктів освітнього процесу та світоглядних орієнтирів особистості; визнання комунікативної природи освіти, особистості, знання.

В статье рассматриваются основные идеи монографии С. А. Ганабы «Философия дидактики: контексты, стратегии, практики». В исследовании представлено концептуальную и социокультурную модель философии дидактики как нового направления исследований. Философская концепция дидактики как теории обучения в контексте новых социокультурных и дискурсивных практик основываются на следующих положениях: понимание пространства образовательной деятельности как открытой, сложной, ризоморфной системы, которая пребывает в процессе самоизменения и самостановления; определения знания как источника личностной трансформации; понимание человека как сложной, коммуникативной, склонной к самотрансформации в «пространствах потоков» и «вневременном времени» (М. Кастельс); понимание образования как пространства свободы; признание личностного опыта и жизненной практики. В монографии предложено возможные направления переориентации развития дидактики. Среди них выделены: направление к конструктивному и творческому подходу получения знаний; преодоление авторитарного стиля преподавания в пользу диалогового сотрудничества; применение ряда открытых, нелинейных методов обучения, направленных на развитие и само трансформацию личности; переосмысления имеющегося жизненного опыта субъектов образовательного процесса и мировоззренческих ориентиров личности; признание коммуникативной природы образования, личности, знания.

The basic ideas of the monograph “Philosophy of Didactics: Contexts, Strategies, Practices” by S.O.Hanaba are examined in the article. The author presents the conceptual and of sociocultural model of philosophy of didactics as a new direction of study. The philosophical concept of didactics as a theory of learning in the context of new sociocultural and discursive practices is based on such positions: understanding the educational space as an open, complex, rhizomatic system which is in the process of self-transformation and self-becoming; recognition the knowledge as a source of personal transformation; understanding a human as a complex, communicative, competent personality, which is capable to transform himself/herself in the “space of flows” and “timeless time” (M. Castells); understanding of education as a space of freedom; recognition of the inherent value of personal experience and life practice. The possible directions of didactics reorientation are proposed in the book. Among them are: the orientation on constructive and creative approach to learning; overcoming authoritarian style of teaching and transition to interactive col- transition to interactive col-transition to interactive collaboration in learning; use of a set of open, non-linear teaching methods aimed at developing and transformation of personality; rethinking an individual existing life experience and worldview orientation; recognizing the communicative nature of education, personality and knowledge.