В статті представлені результати теоретичного та
експериментального дослідження особливостей становлення особистості дітей з синдромом
Дауна у дошкільному віці, зокрема, формування їхньої особистісної саморегуляції. Відтак,
теоретичний аналіз переконливо доводить, що порушення дитячо-батьківських відносин
призводять до появи різних проблем у психологічному та соціальному розвитку дитини – це
емоційні розлади, порушення інтелектуального, моторного та мовленнєвого розвитку,
поведінкові порушення. Описано основні чинники та умови формування особистісної
саморегуляції цих дітей, серед яких виділяють стан сформованості довільності психічних
процесів. Такими основними психічними процесам є сприймання, увага та пам’ять. Мислення і
мовлення пронизують вищезазначені процеси, впливаючи на їх діяльність і формуючи їх
довільність. Саме довільність і виступає якісним показником реалізації особистістю
регуляторних функцій. За результатами експериментального дослідження було встановлено
наявність умов формування особистісної саморегуляції цих дітей, серед яких провідну роль має
специфіка родинного виховання, зокрема, те ставлення батьків до дитини, що склалося під
впливом низки негативних факторів. Визначено таку категорію, як ставлення батьків, через
представлення симптомів, стереотипів та відношення, що формуються у батьків після
народження дітей з синдромом Дауна. Переконливо доведено, що складність симптомів,
стереотипи, а також недостатня поінформованість батьків про специфіку формування
особистості дітей з синдромом Дауна та необхідні засоби його стимуляції спричиняють появу
таких стратегій батьківського ставлення, які характеризуються неспроможністю батьків організувати час та простір дитини, відмову (пасивну позицію) батьків у залучені своїх дітей до
корекційно-розвиткових заходів, неможливістю встановити правила та сформувати спершу
діалог, а потім особистісні межі у взаємодії. Обґрунтовано провідну роль ставлення батьків у
формуванні особистісної саморегуляції дітей з синдромом Дауна.
условие формирования личностной
саморегуляции детей с синдромом Дауна. В статье представлены результаты
теоретического и экспериментального исследования особенностей становления личности
детей с синдромом Дауна в дошкольном возрасте, в частности, формирование их личностной
саморегуляции. Теоретический анализ убедительно доказывает, что нарушения детско-
родительских отношений приводят к появлению различных проблем в психологическом и
социальном развитии ребенка. Это эмоциональные расстройства, нарушения
интеллектуального, моторного и речевого развития, поведенческие нарушения. Описаны
основные факторы и условия формирования личностной саморегуляции этих детей, среди
которых выделяют сформированность произвольности психических процессов. Такими
основными психическими процессам является восприятие, внимание и память. Мышление и
речь пронизывают вышеуказанные процессы, влияя на их деятельность и формируя их
произвольность. Именно произвольность и выступает качественным показателем реализации
личностью регуляторных функций. По результатам экспериментального исследования было
установлено наличие условий формирования личностной саморегуляции этих детей, среди
которых ведущую роль играет специфика семейного воспитания, в частности, то отношение
родителей к ребенку, сложившееся под влиянием ряда негативных факторов. Определены
такую категорию, как отношение родителей, путем представления симптомов, стереотипов и
отношения, формируются у родителей после рождения детей с синдромом Дауна. Убедительно
доказано, что сложность симптомов, стереотипов, а также недостаточная осведомленность
родителей о специфике формирования личности детей с синдромом Дауна и необходимые
средства его стимуляции вызывают появление таких стратегий родительского отношения,
которые характеризуются неспособностью родителей организовать время и пространство
ребенка, отказ (пассивную позицию) родителей в привлечении своих детей к коррекционно-
развивающим мероприятиям, невозможностью установить правила и сформировать сначала
диалог, а затем личностные границы во взаимодействии. Обоснованно ведущую роль
отношения родителей в формировании личностной саморегуляции детей с синдромом Дауна.
The article presents the results of theoretical and experimental
study of personality formation of children with Down syndrome in the preschool age, particularly the
formation of their personal self-regulation. Thus, the theoretical analysis proves that the violation of
the child-parent relationships leads to the emergence of various problems in the psychological and
social development of a child, such as the emotional disorders, intellectual, motor and language
development, behavioral disorders. The basic factors and conditions of the personal self-regulation of
these children are described, among which distinguish formation state of the arbitrariness mental
processes. The basic mental processes are the perception, attention and memory. Thinking and
speaking permeate the aforementioned processes by affecting their activities and creating their
arbitrariness. The arbitrary serves as quality indicator of the realization of the personality regulatory functions. The results of the experimental research show the presence of conditions for personal selfregulation
of these children, among which the lead role has the specificity of family education,
particularly the attitude of parents, formed under the influence of a number of negative factors. Such
category as attitude of parents is defined by presenting symptoms, stereotypes and attitudes that are
formed after the birth of children with Down syndrome. It is convincingly proved that the complexity of
symptoms, stereotypes and lack of awareness of parents about the specific formation of the
personality of children with Down syndrome and necessary means of stimulation caused by the
appearance of such parental attitude strategies that are characterized by the inability of parents to
organize time and space of the child, the failure (passive position) of parents to be involved in their
children’s correctional and developmental activities, inability to establish rules and form dialogue, then
personal boundaries in cooperation. The leading role of parents in shaping the personal selfregulation
of children with Down syndrome is grounded.
