На основі аналізу ідей української філософії ІІ половини ХІХ – початку
ХХ століття досліджено зміст поняття «серце». Доведено, що серце
українськими філософами зазначеного періоду тлумачиться як екзистенційна
засада духу, тобто як таке осереддя душевного, яке здатне «живитися» духом,
сприймати духовне і тим самим забезпечувати його збереження, здійснення й
розвиток у стосунках людей зі світом і між собою. При цьому кордоцентризм
розглянуто як світоглядний та методологічний принцип.
Проаналізовано проблему взаємозв’язку розумового та чуттєвого,
співвідношення віри і розуму, душевного і духовного в українській філософії
ІІ половини ХІХ – першої половини ХХ століття (І.Скворцов, В.Карпов,
Й.Міхневич, П.Авсенєв, О.Новицький, С.Гогоцький, П.Ліницький,
П.Кудрявцев). Під цим кутом досліджено філософські ідеї П.Юркевича.
Розглянуто «філософію серця» в контексті українського романтизму
(Пантелеймон Куліш, Тарас Шевченко, Микола Гоголь).
Обґрунтовано, що «філософія серця» має істотне філософсько-
педагогічне значення, оскільки здатна переорієнтувати сучасне педагогічне
мислення на пошук дійсних шляхів до сердець учнів.
Grounding on the analysis of the Ukrainian philosophy of the second part of
the XIX – beginning of the XX century the author found out that «heart» is
understood by Ukrainian philosophers as the existential basis of the spirit, as the
mental focus that can «be fed» with the spirit, perceive spiritual and this way
preserves it and causes its implementing into human relations with each other and
with the world. Cordocentrismus is also treated as a worldview and methodological
principle.
The author analyzed the problem of the relationship of mental and sensual, the
relationship between faith and reason, mental and spiritual connection in the
Ukrainian philosophy of the second part of the XIX – beginning of the XX century:
namely (I. Skvortsov, V. Karpov, I. Mikhnevich, P. Avseniev, Or. Novitsky,
S. Gogotsky, P.Linitsky, P.Kudriavcev). From this point are explored philosophical
ideas of P. Yurkevych. «Philosophy of heart» is revised in the context of the
Ukrainian romantics (Panteleimon Kulish, Taras Shevchenko, Nikolai Gogol).
Proved that «the philosophy of the heart» has essential philosophical and
pedagogical value as able to reorient modern pedagogical thinking to search for the
real ways to the hearts of students.
