В дисертації проведено концептуально-аналітичне осмислення проблематики любові у філософії російського Срібного віку у контексті зв’язку з історико-філософською традицією «філософії любові».
Новизна дослідження полягає в тому, що вперше інтерпретації любові філософами даної епохи представлені як концепт, що цілісно відтворює характерні для традиції підходи до любові та виробляється на підставі категорії свободи (вільної єдності), яка дається через обоження – перетворення духу, тіла та душі людини. Виявлено, що школа російського релігійного ренесансу модифікує та розвиває ідеї платонізму, грецької патристики (теозіс), ренесансний ідеал творчого натхнення в гармонії духа та тіла, раціоналістичні та ірраціоналістичні підходи до любові у класичній і некласичній філософії.
Установлено, що російські філософи беруть за основу християнське розуміння любові як ідеалу. Виявлено, що філософія Срібного віку постулює любов як останню таїну буття, смисл життя, в якому здійснюється зв’язок «Я-Ти» в якості онтологічної єдності особистостей. Доводиться, що дискурс любові в даній традиції онтологізується та персоніфікується, що дозволяє розглянути філософію любові Срібного віку як каталізатор становлення нової антропології.
In the dissertation the conceptual-analytical comprehension of theme of love is conducted in philosophy of the Russian Silver age in the context of intercommunication with historical and philosophical tradition of “philosophy of love”. Novelty of research consists in the fact that the first interpretation of love by philosophers of this period are presented as a concept which integrally reproduces the characteristic for tradition approaches for love and produced on the basis of category of freedom (free unity), which is given through theosis, – transformation of spirit, body and soul of human. The author shows that the school of Russian religious Renaissance of updates and develops the ideas of Platonism, Greek Patristics (theosis), the Renaissance ideal of creative inspiration in harmony of body and spirit, rationalistic and non-rationalistic approaches to love classical and non-classical philosophy.
It is established that for a basis Russian philosophers take the Christian understanding of love as ideal. It is revealed that the philosophy of the Silver age postulates love is the deepest and the last secret of the meaning of life, which is committed unity personalities. It is proved that the discourse of love in this tradition, is personified, that allows to consider the love philosophy of the Silver age as a catalyst for the formation of new anthropology.
