Семантико-синтаксична та комунікативна структура речень спонукальної модальності

Abstract

У дисертації досліджено семантико-синтаксичну і комунікативну структуру речень спонукальної модальності, визначено статус категорії спонукальної модальності як такої, що відображає емоційно-вольові стосунки між комунікантами, які зумовлені особистісними, соціальними та ситуативними факторами. Встановлено, що спонукальна модальність може виражатися як спеціалізованими морфологічними і синтаксичними засобами, так і неспеціалізованими, функція яких у вираженні спонукання неоднакова. На основі дослідження особливостей реалізації різних типів семантико-синтаксичних структур встановлено, що вибір тієї чи іншої семантико-синтаксичної організації висловлення зумовлюється певним комплексом комунікативних завдань, ситуацією мовлення, фоновими знаннями та комунікативним статусом комунікантів. Схарактеризовано типи комунікативної структури простих речень спонукальної модальності, а також особливості комунікативної структури складнопідрядних та складносурядних спонукальних речень.

Диссертация посвящена исследованию семантико-синтаксической и коммуникативной структуры предложений побудительной модальности. Анализ побудительных предложений произведен с учётом современных подходов к изучению синтаксических конструкций, в частности, не только формального и семантического аспектов высказываний, но и прагматического.

The dissertation deals with the investigation of the semantic-syntactical structure of the imperative modality sentences. The imperative sentences reflect emotional and volitional relations between communicators, determined by their personal peculiarities and social and situational conditions of communication. The imperative modality may be represented either by specialized morphological and syntactical means or non-specialized ones expressing imperativeness. According to the peculiarities of realization of different types of semantic-syntactical structures, it is defined, that the choice of psychological means of semantic-syntactical organization of the utterance is determined by the communicative tasks, situation of speaking, back knowledge and the communicative structure of the imperative modality as well as the peculiarities of communicative structure of compound and complex imperative sentences.