Протиріччя як інструмент рефлексії культури

Abstract

Ретроспективий аналіз історико-філософських аналітик сутності культури пропонує різні варіанти таких протилежних за значенням концептів: природа (Античність), сакральне (Середньовіччя), соціум (Новий час), трансценденція (німецька класика). На сучасному етапі такою опозицією культурі в її класичному значенні є феномен симуляції як продукування семіотичних одиниць, позбавлених онтологічних підстав. Втілюючи інтенції капіталізму в агресивних формах ідеолого-економічного впливу, симуляції суттєво трансформують перебіг соціокультурного та індивідуального буття. Тому філософська освіта як осередок критичності рефлексії є необхідним компонентом підготовки фахівця.

A retrospective analysis of the historical and philosophical analyst of the essence of culture offers various variants of the opposite in meaning of the concepts: nature (Antiquity), sacred (Middle Ages), socium (New time), transcendence (German classics). At the present stage, such an opposition culture in its classical sense has the phenomenon of simulation as the production of semiotic units deprived of ontological grounds. Incarnating the intentions of capitalism in aggressive forms of ideological and economic influence, simulations substantially transform the course of socio-cultural and individual life. Therefore, philosophical education as a focal point for the criticality of reflection is a necessary component of the training of a specialist.