Роль емоцій у спілкуванні дітей в умовах мовленнєвого дизонтогенезу

Abstract

Стаття присвячена проблемі впливу емоцій на характер спілкування дітей із системними порушеннями мовлення. Спілкування розглядається з позицій діяльнісного підходу, як комунікативна діяльність, яка має структурну організацію і полягає у взаємодії двох і більше сторін. В аспекті взаємодії особлива увага приділяється впливу емоцій, емпатії на характер спілкування дітей і дорослих. У статті представлено аналіз психологічних досліджень, що розглядають генезис емоцій, їх взаємообумовленість із спілкуванням на різних етапах вікового розвитку. Аналіз спеціальних психологічних досліджень дозволив констатувати, що стан емоційної сфери дітей із системними порушеннями мовлення (СПМ) відрізняється від стану емоційної сфери дітей з нормальним мовленнєвим розвитком вищим рівнем тривожності та ступенем психоемоційної напруги, зниженим емоційним фоном, неуважністю дітей з СПМ до емоційного стану інших людей і, як наслідок, низькою емоційною чуйністю.

Статья посвящена проблеме влияния эмоций на характер общения детей с системными нарушениями речи. Общение рассматривается с позиций деятельностного подхода, как коммуникативная деятельность, которая имеет структурную организацию и заключается во взаимодействии двух и более сторон. В аспекте взаимодействия особенное внимание уделяется влиянию эмоций, эмпатии на характер общения детей и взрослых. В статье представлен анализ психологических исследований, рассматривающих генезис эмоций, их взаимообусловленность с общением на разных этапах возрастного развития. Анализ специальных психологических исследований позволил констатировать, что состояние эмоциональной сферы детей с системными нарушениями речи (СНР) отличается от состояния эмоциональной сферы детей с нормальным речевым развитием более высоким уровнем тревожности, более высокой степенью психоэмоционального напряжения, сниженным эмоциональным фоном, невниманием детей с СНР к эмоциональному состоянию других людей и, как следствие, низкой эмоциональной отзывчивостью.

The article studies the influence of emotions on the character of the interactions of children with systemic speech disorders. Communication is considered from the standpoint of the activity approach as a communicative activity, which has certain organisational structure and lies in the interaction of two or more parties. Within interactional aspect particular attention is paid to the influence of emotions and empathy on the nature of communication between children and adults. The paper presents the analysis of psychological researches dealing with genesis of emotions, their interdependence with communication at different age. It is shown that in the process of communication, through empathy, affective involvement in emotional state of the other party is being developed, resulting in emotional connection, leading to interpenetration into the world of relationships. At the same time issues of the influence of emotions on the character of interactions of the children with speech disorders has not been sufficiently covered in the scientific literature. Analysis of the specialised psychological researches allows to state that the condition of the emotional sphere of the children with systemic speech disorders (SSD) differs from the state of the emotional sphere of children with normal speech development, in particular they reveal higher levels of anxiety, higher degrees of mental and emotional stress, decreased emotional background. Children with SSD show less attention to the emotional state of other people and, as a result, have lower emotional responsiveness.