Ретроспективний аналіз та пошук визначення поняття «педагогічна свідомість»

Abstract

Настав час, коли суспільство гостро потребує не лише фахівців у певних галузях знань, а й кваліфікованих педагогів у школах та вищих навчальних закладах. Батьки частково втратили свою провідну роль у вихованні дітей, які значну частину часу проводять у школі, а вчителі та викладачі займаються цим питанням побіжно, оскільки у вищих навчальних закладах їх навчали педагогіки поверхнево. Освітній процес має масовий характер, і дитині чи молодій людині складно відчувати себе особистістю, якщо вона ще не досягла цього рівня, а з нею взаємодіють як з учнем чи студентом середньої маси. Тому необхідно зосередити увагу на проблемі педагогізації та індивідуалізації освіти, і це має бути зроблено невідкладно. Як в Україні, так і в світі, рівень знань сучасної молоді постійно зростає, тоді як рівень вихованості незмінно знижується. Зосереджуючи увагу на педагогізації освіти, неможливо оминути центральну категорію педагогіки, що раніше мала найменування «вихователь», «вчитель» чи «викладач», а нині отримала більш точне визначення – «педагогічна свідомість». В межах гуманістичного підходу ми можемо діяти в рамках свідомості, а підсвідомістю користуємося лише за умови, якщо її вміст конструктивно реагує на ситуацію. Саме свідомість здатна засвоювати знання та сприяти змінам як у власному розвитку, так і у зміні зовнішнього світу. Аналізуючи джерела, що розглядають поняття педагогічної свідомості, ми виявили, що деякі дослідники правильно описують окремі аспекти її змісту та структури, проте інші частини залишаються поза їхньою увагою. Внаслідок цього вони не можуть запропонувати повноцінне визначення, оскільки часткові визначення не є достатньо чіткими для наукового розуміння. Проаналізувавши вісім різних визначень, запропонованих різними авторами, ми виявили, які аспекти є надмірними, а які компоненти були пропущені. Це дозволило скласти реєстр усіх необхідних складових для визначення педагогічної свідомості. Для лаконічності визначення можна виключити опис процесу пізнання.

The time has come when society is in dire need not only of specialists in certain fields of knowledge, but also of qualified teachers in schools and higher education institutions. The educational process is massive, and it is difficult for a child or young person to feel like a person if they have not yet reached this level and are treated as a pupil or student of the average mass. Therefore, it is necessary to focus on the problem of pedagogization and individualization of education, and this should be done immediately. Both in Ukraine and in the world, the level of knowledge of modern youth is constantly growing, while the level of education is constantly decreasing. Focusing on the pedagogization of education, it is impossible to ignore the central category of pedagogy, which used to be called “educator”, “teacher” or “lecturer”, and now has a more precise definition – “pedagogical consciousness”. Within the humanistic approach, we can act within the framework of consciousness, and we use the subconscious only if its contents respond constructively to the situation. It is the consciousness that is able to assimilate knowledge and contribute to changes both in its own development and in the changes in the external world. Analyzing the sources that consider the concept of peda-gogical consciousness, we found that some researchers correctly describe certain aspects of its content and structure, but other parts remain out of their attention. As a result, they cannot offer a full-fledged definition, as partial definitions are not clear enough for scientific understanding. By analyzing nine different definitions proposed by different authors, we identified which aspects are redundant and which components have been omitted. This allowed us to compile a register of all the necessary com-ponents for the definition of pedagogical consciousness. For the sake of conciseness, the description of the process of cognition can be excluded.