Методологічні засади вивчення філософсько-правових основ фізичної культури і спорту в контексті розвитку фітнесу як соціокультурного феномену

Abstract

У статті розглядається фітнес як багатогранне соціокультурне явище XXI століття, що вийшло за межі традиційного розуміння фізичної активності й перетворилося на важливу складову глобальної культури. Автор аналізує фітнес не лише як засіб підтримання фізичної форми, але і як символ здоров’я, краси, соціального статусу, самореалізації та суб’єктного самовираження в умовах постмодерного суспільства. Фітнес розглядається у зв’язку з філософськими категоріями тілесності, краси, сили, дисципліни та гармонії, а також у контексті соціальних змін, викликаних урбанізацією, розвитком медіа, комерціалізацією культури тіла та посиленням ролі цифрових технологій. Метою дослідження є обґрунтування методологічних основ аналізу філософсько-правових засад фізичної культури та спорту з урахуванням фітнесу як культурного феномену сучасності. Особлива увага приділяється методології міждисциплінарного підходу, зокрема інтеграції герменевтичного, феноменологічного та критичного аналізу вивчення тіла, а також соціології та філософії спорту. Автори звертаються до ключових наукових джерел, що репрезентують сучасний підхід до вивчення фітнесу як глобального феномену. Висвітлюють історичні трансформації фітнесу, підкреслюють роль у формуванні нових типів особистості. У правовому аспекті аналізується нормативно-правове забезпечення фітнес-індустрії, включаючи питання антидопінгового контролю, правового статусу тренерів, захисту персональних даних клієнтів фітнес-клубів тощо. Обґрунтовується необхідність розширення правової бази з урахуванням етичних стандартів та викликів, пов’язаних із популяризацією фітнесу в цифрову епоху. Зроблено висновок про те, що фітнес у XXI столітті є не лише інструментом фізичного вдосконалення, а й потужним каналом соціокультурної комунікації, що вимагає комплексного філософського та правового осмислення. Наукове осмислення фітнесу сприяє поглибленню професійної підготовки фахівців галузі фізичної культури та підвищенню їх здатності до критичного аналізу новітніх тенденцій у сфері здоров’я, спорту і культури.

This article explores fitness as a multifaceted sociocultural phenomenon of the 21st century that has moved beyond the traditional understanding of physical activity and become an integral part of global culture. The author examines fitness not only as a means of maintaining physical form but also as a symbol of health, beauty, social status, self-realization, and personal expression in the context of postmodern society. Fitness is analyzed through philosophical categories such as corporeality, beauty, strength, discipline, and harmony, and in relation to social changes driven by urbanization, media development, commercialization of body culture, and the increasing role of digital technologies. The purpose of the study is to substantiate the methodological foundations for analyzing the philosophical and legal principles of physical culture and sports, considering fitness as a cultural phenomenon of modernity. Particular attention is given to the methodology of an interdisciplinary approach, integrating hermeneutic, phenomenological, and critical perspectives on the body, as well as sociology and philosophy of sport. The authors refers to key academic sources, including works by R. Sassatelli, N. M. Petrzela, and A. Sekot, which represent contemporary approaches to the study of fitness as a global phenomenon. The article highlights the historical transformations of fitness from body training in ancient times to the modern fitness club industry and emphasizes its role in shaping new personality types: mobile, responsible, adaptable, and self-developing individuals. In the legal dimension, the study analyzes regulatory frameworks for the fitness industry, including anti-doping compliance, the legal status of personal trainers, and the protection of clients’ personal data in fitness clubs. The article argues for the expansion of legal frameworks, taking into account ethical standards and the challenges posed by the popularization of fitness in the digital age. The article concludes that fitness in the 21st century is not only a tool for physical improvement but also a powerful channel of sociocultural communication, requiring comprehensive philosophical and legal reflection. The scientific understanding of fitness contributes to the enhancement of professional training for specialists in the field of physical culture and increases their ability to critically analyze emerging trends in health, sports, and culture.