У статті розглядається педагогічна практика як складова професійної підготовки майбутнього учителя фізичної культури. Визначено різні організаційно-методичні аспекти педагогічної практики з фізичної культури. Відмічається, що сутність педагогічної практики полягає у самостійному виконанні здобувачами освіти повноцінноі̆ професійноі̆ навчально-виховноі̆ діяльності. Під час проходження педагогічноі̆ практики здобувачі освіти за спеціальністю 014.11 Середня освіта (Фізична культура) не лише виконують завдання з навчально-виховноі̆ роботи, передбачені чинними інструктивними документами, а й проводять певну науково-дослідницьку роботу згідно із завданням кафедри теорії та методики фізичної культури, узагальнюють передовий досвід, проводять педагогічні експерименти, готують реферати на актуальні наукові теми, проводять підготовку курсових робіт на основі матеріалів проведеного дослідження. Про результати проведеноі̆ роботи вони доповідають на методичних семінарах, підсумкових конференціях із педагогічноі̆ практики, у студентських наукових гуртках, на щорічних студентських наукових конференціях.
The article considers adaptive sports as a component of physical culture, a part of the general culture of society, and the international Olympic movement as the largest social movement of the modern era, which arises and operates under the influence of various social factors and, in turn, has a significant impact on society. It is noted that due to the conditions that have arisen in Ukraine as a result of the war, especially its consequences, the role of adaptive physical education and sports has acquired special significance for the further effective development of our society, the restoration of the employability of a special contingent of the population, and adaptation to new living conditions.
Given the challenges facing Ukraine related to the increasing number of people with disabilities as a result of military actions, ensuring the effective functioning of sports organizations that develop adaptive sports is relevant.
One of the significant achievements of the 20th and early 21st centuries is the realization and scientific substantiation of the decisive role of physical activity in the rehabilitation of people with special needs. The efforts of government agencies, scientists, and practitioners should be aimed at finding ways to optimally use means of physical culture and sports to strengthen health, achieve the necessary level of employability, and adapt disabled individuals in society. People with special needs are a global social phenomenon that cannot be ignored by physical education and sports professionals. The proposed direction of physical culture should increase the adaptation of individuals with special needs to the changed living conditions. It allows improving functional capabilities, contributes to the restoration of physical and mental health, the reintegration of the mentioned category of individuals into society during and after the war period, and the restoration of a sense of social completeness.
