Стаття присвячена складовим духовної культури в епоху Ренесансу, простеженню південнослов’янських та західноєвропейських впливів на українську культуру в окреслений період. Методологія дослідження включає системний аналіз, що сприяв осмисленню архівних матеріалів та рукописів; для окреслення часових характеристик досліджуваного матеріалу використано хронологічний метод, порівняльний аналіз дав змогу прослідкувати поступове удосконалення музичної теорії та майстерності багатоголосої музики. Актуальність публікації пов’язана із зростаючим інтересом до з’ясування південнослов’янського та західноєвропейського впливу на українську духовну культуру. Наукова новизна дослідження полягає у розкритті головних складових духовної культури в епоху Ренесансу, їх аналізі та виявленні південнослов’янських і західноєвропейських впливів в окреслений період. Підсумовано, що південнослов’янська духовна культура XІV–XVІІ ст. суттєво вплинула на українську культуру, що виявилося у певних орфографічних і стилістичних змінах в українських богослужбових збірниках та активізації розвитку українського музично-гімнографічного мистецтва. Запровадженню багатоголосої музики в Україні сприяло не тільки польське музичне мистецтво, а й різноманітні реформаційні течії, які поширювалися на українських етнічних землях. Музична культура «чеських братів», лютеран, кальвіністів, соціан та інших європейських реформаційних течій сприяла ознайомленню православних із багатоголосим співом та лінійною нотацією. Заможна українська шляхта стала першими популяризаторами багатоголосої музики серед українців. Вони організовували музичні капели, керівниками яких у більшості випадків були іноземні майстри, які чудово знали лінійну нотацію і володіли знаннями та навичками в написанні поліфонічних композицій. На початку XVІ ст. поступово формується новий центр розвитку музичного мистецтва – світське середовище, в якому відбувається підготовка професійних кадрів поза церковними стінами. Це світські музичні капели в маєтках магнатів та музичні цехи в містах. Наступними осередками музичної освіти стали католицькі і протестантські школи та колегіуми, де українська молодь ознайомлювалася і засвоювала григоріанський хорал разом із чотириголосними протестантськими піснями. Не достатньо з’ясованими залишається ряд питань, пов’язаних з діяльністю світських музичних капел та музичних цехів у популяризації багатоголосої музики на українських теренах.
The article is devoted to the components of spiritual culture in the Renaissance era, tracing the South Slavic and Western European influences on Ukrainian culture in the outlined period. The research methodology includes a systematic analysis that contributed to the understanding of archival materials and manuscripts; a chronological method was used to outline the time characteristics of the studied material, and comparative analysis made it possible to trace the gradual improvement of musical theory and the mastery of polyphonic music. The relevance of the publication is associated with the growing interest in clarifying the South Slavic and Western European influence on Ukrainian spiritual culture. The scientific novelty of the study lies in revealing the main components of spiritual culture in the Renaissance era, their analysis and the identification of South Slavic and Western European influences in the specified period. It is summarized that the South Slavic spiritual culture of the 14th–17th centuries had a significant impact on Ukrainian culture, which was manifested in certain orthographic and stylistic changes in Ukrainian liturgical collections and the intensification of the development of Ukrainian musical and anthem graphic art. The introduction of polyphonic music in Ukraine was facilitated not only by Polish musical art, but also by various reform movements that spread in the Ukrainian ethnic lands. The musical culture of the “Czech Brethren”, Lutherans, Calvinists, Socians and other European reform movements contributed to the introduction of polyphonic singing and linear notation to the Orthodox. The wealthy Ukrainian nobility became the first popularizers of polyphonic music among Ukrainians. They organized musical chapels, the leaders of which were in most cases foreign masters who knew linear notation perfectly and had knowledge and skills in writing polyphonic compositions. At the beginning of the 16th century. A new center for the development of musical art is gradually being formed – a secular environment in which professional personnel are trained outside the church walls. These are secular music chapels in the estates of magnates and music workshops in cities. The next centers of musical education were Catholic and Protestant schools and colleges, where Ukrainian youth were introduced to and learned Gregorian chant along with four-part Protestant songs. A number of issues related to the activities of secular music chapels and music workshops in the popularization of polyphonic music in Ukrainian territories remain insufficiently clarified.
