В статті на основі принципів історизму та об’єктивності, проблемно-хронологічного підходу, з використанням методів передусім аналізу, синтезу, індукції, дедукції, джерелознавчої критики реконструйовано множину контекстів, у яких чоловіча гімназія м. Прилуки згадується на сторінках офіційної частини «Полтавських єпархіальних відомостей». Одним із контекстів постає докуаментування релігійних переходів. Видання послідовно фіксувало навернення з католицтва й іудаїзму, зокрема з докладними історіями хрещення учнів різних конфесій: Баренблата, дочок Гребелдінера, Аксельрод. Кожен запис містив унікальні біографічні деталі – від імен хрещених батьків до обставин релігійної конверсії. Адміністративно-кадровий контекст розкривав внутрішню динаміку гімназійного життя через переміщення духовних осіб. Клірики послідовно змінювали та суміщували церковні посади в межах складної системи службових просувань свого часу. Видання детально документувало їхні професійні траєкторії. Місіонерсько-просвітницький вимір презентував гімназію як осередок активної діяльності у відповідному напрямі. Як законовчителі, так і інші викладачі не обмежувалися педагогічною діяльністю, натомість були ще й членами православних товариств, організаторами народних читань і недільних шкіл. Фіксації нагород і заохочень підкреслювала значущість дотичних до гімназії осіб. Так, нагородження М. Рум’янцева камилавкою (1889) та наперсним хрестом (1895) було не формальною відзнакою, а свідченням визнання його активної місіонерської та богослужбової діяльності. Вознесенська гімназійна церква постає і в окремому контексті інституційної репрезентації. Єпископ Іларіон приділяв їй особливу увагу, що підкреслювало її статус. Церква мала власний штат і входила до адміністративних церковних округів. Загалом в офіційній частині видання гімназія постає як простір складних соціальних взаємодій, де освітні, релігійні та громадські практики були глибоко переплетені між собою. Це була інституція, що виходила за межі навчального закладу, перетворюючись на центр формування громадянської свідомості та духовного виховання молоді в загальноімперьких традиціях досліджуваного періоду.
The article, based on the principles of historicism and objectivity, problem-chronological approach, using methods primarily of analysis, synthesis, induction, deduction, and source criticism, reconstructs the multitude of contexts in which the male gymnasium of Pryluky is mentioned in the official section of the “Poltava Eparchial Herald”. One of the contexts is the documentation of religious conversions. The publication consistently recorded conversions from Catholicism and Judaism, often providing detailed accounts of the baptismal histories of students from different confessions: Barenblat, the daughters of Grebeldiner, and Axelrod. Each entry included unique biographical details – from the names of godparents to the circumstances of religious conversion. The administrative and personnel context revealed the internal dynamics of gymnasium life through the movement of clergy. Clergymen frequently changed or combined church positions within the complex system of service promotions characteristic of the time. The publication meticulously documented their professional trajectories. The missionary and educational dimension presented the gymnasium as a center of active work in this direction. Both law teachers and other educators engaged not only in pedagogical activities but also as members of Orthodox societies, organizers of public readings, and founders of Sunday schools. Records of awards and recognitions emphasized the significance of individuals associated with the gymnasium. For instance, M. Rumyantsev’s awarding of a kamilavka (1889) and a pectoral cross (1895) was not merely ceremonial but a testament to his active missionary and liturgical work. The Ascension Gymnasium Church appeared in a separate context of institutional representation. Bishop Ilarion paid particular attention to it, underscoring its status. The church had its own staff and was part of administrative ecclesiastical districts. Overall, the official section of the publication depicts the gymnasium as a space of complex social interactions where educational, religious, and civic practices were deeply intertwined. This institution transcended the boundaries of a mere educational establishment, becoming a center for shaping civic consciousness and spiritual upbringing among youth within the imperial traditions of the period.
