Метою статті є всебічний та комплексний аналіз основних здобутків художньої творчості Опанаса Заливахи в 1970-х – 2000-х рр. на тлі останніх десятиліть існування радянського режиму та відновлення української незалежності. Методологічною основою статті виступили принципи об’єктивності, історизму, всебічності, наступності, а також комплекс загальнонаукових та спеціально-історичних методів. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що дана проблема досі не стала предметом повноцінного вивчення в сучасній українській історіографії. Джерельною базою статті виступили присвячені постаті О. Заливахи праці українських мистецтвознавців та істориків, спогади сучасників видатного художника, матеріали діаспорної та української періодики. Автор доходить висновку, що період художньої творчості О. Заливахи після 1970 р. мав жанрові та тематичні видозміни через переосмислення митцем особистісних, загальнолюдських та національних цінностей у таборі, а також з умовами роботи після повернення на волю. Переслідування Комітету державної безпеки (КДБ) практично не вплинуло на його творчість, яка стала більш продуктивною, оскільки в період ув’язнення митець мав багато творчих задумів. Мистецтво О. Заливахи жанрово урізноманітнилося: крім станкової техніки малярства, живопису і творів монументального мистецтва художник почав творити в жанрах листівок та різьблення по дереву, в яких відображені національні, релігійні та сімейні мотиви. Найбільш репрезентативним мистецьким жанром у творчості О. Заливахи став живопис, для якого стали характерними такі прийоми: створення «вертикальних» зображень, гармонізація гами кольорів, уведення в зображення геометричних фігур та орнаменту. Оскільки мотиви та тематика творчості художника продовжували суперечити категоріям соцреалізму (за винятком окремих монументальних творів на замовлення), він тривалий час не був визнаний на державному рівні аж до проголошення незалежності України. Цінність картин художника для українського мистецтва полягає у відродженні національних традицій та їх поєднанні з європейським мистецтвом.
The purpose of the article is a comprehensive and complex analysis of the main achievements of the artistic work of Opanas Zalyvakha in the 1970s – 2000s against the background of the last decades of the Soviet regime and the restoration of Ukrainian independence. The methodological basis of the article was the principles of objectivity, historicism, comprehensiveness, continuity, as well as a complex of general scientific and special historical methods. The scientific novelty of the study lies in the fact that this problem has not yet become the subject of full-fledged study in modern Ukrainian historiography. The source base of the article was the works of Ukrainian art critics and historians dedicated to the figure of O. Zalyvakha, the memoirs of the outstanding artist’s contemporaries, and materials from diaspora and Ukrainian periodicals. The author concludes that the period of O. Zalyvakha’s artistic creativity after 1970 had genre and thematic changes due to the artist's rethinking of personal, universal, and national values in the camp, as well as the working conditions after his return to freedom. The persecution by the State Security Committee (KGB) had virtually no effect on his work, which became more productive, as the artist had many creative ideas during his imprisonment. Opanas Zalyvakha’s art diversified in genre: in addition to easel painting techniques, paintings, and works of monumental art, the artist began to create in the genres of postcards and woodcarving, which reflected national, religious, and family motifs. The most representative artistic genre in
O. Zalyvakha’s work was painting, which was characterized by the following techniques: creating vertical images, harmonizing the color scheme, and introducing geometric shapes and ornament into the image. Since the motifs and themes of the artist’s work continued to contradict the categories of socialist realism (with the exception of some commissioned monumental works), he was not recognized at the state level for a long time, until the proclamation of Ukraine’s independence. The value of the artist’s paintings for Ukrainian art lies in the revival of national traditions and their combination with European art.
