У статті досліджено низку актуальних проблем щодо правового забезпечення компенсації пільгових перевезень пасажирів залізничним транспортом в Україні крізь призму виконання ним соціальної функції у межах та на підставі державної соціальної політики. Такий аналіз здійснений шляхом виявлення наслідків законодавчої бюджетної реформи в Україні у контексті децентралізації та з опорою на найсучаснішу судову практику та нормотворчість органів місцевого самоврядування в сфері договірно-правової взаємодії з управлінськими структурами залізничного транспорту стосовно здійснення компенсаційних виплат за перевезення окремих категорій пасажирів – членів громад, яким державою надано і гарантовано право на пільгове перевезення транспортом загального користування.
Зазначено специфіку державного регулювання та правового забезпечення основних напрямків функціонування і розвитку залізничного транспорту в Україні, зокрема, соціального напрямку, який є логічним продовженням соціальної політики держави. Описано нормативно-правову основу пільгового перевезення громадян залізничним транспортом в Україні та зазначено основні правові джерела щодо цього. Проаналізовано феномен і поняття пільгових пасажирських перевезень крізь призму різних аспектів.
Особлива увага приділена характеристиці правового механізму здійснення компенсаційних виплат за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, зокрема, у порівнянні його складових до здійснення бюджетної реформи 2016 року та після того. Окремо досліджено проблему стану, передумов і наслідків правової невизначеності та правових (у тому числі, судових) спорів стосовно визначення суб’єкту, відповідального за забезпечення і здійснення компенсаційних виплат залізничному транспорту за пільгові перевезення громадян в Україні. В результаті такого аналізу виявлено і додатково аргументовано, що саме українська держава в особі своїх органів (а не органи місцевого самоврядування) є тим суб’єктом, який є відповідальним за здійснення таких компенсацій, що пояснюється офіційним взяттям державою на себе соціальної функції загалом і, зокрема, гарантування громадянам певних пільг.
The article examines a number of current problems regarding the legal security of compensation for preferential rail passenger transportation in Ukraine through the prism of its performance of a social function within and on the basis of state social policy. Such analysis was carried out by identifying the consequences of legislative budget reform in Ukraine in the context of decentralization and relying on the most modern judicial practice and rulemaking of local governments in the field of contractual and legal interaction with railway transport management structures regarding the implementation of compensation payments for the transportation of certain categories of passengers - members of communities, who are granted and guaranteed by the state the right to preferential transportation by public transport.
The specifics of state regulation and legal support for the main areas of functioning and development of railway transport in Ukraine are indicated, in particular, the social direction, which is a logical continuation of the state's social policy. The regulatory and legal basis of preferential transportation of citizens by rail in Ukraine is described and the main legal sources for this are indicated. The phenomenon and concept of preferential passenger transportation are analyzed through the prism of various aspects.
Special attention is paid to the characteristics of the legal mechanism for making compensation payments for rail transportation of certain categories of citizens, in particular, in comparing its components before the implementation of the 2016 budget reform and after. The problem of the state, prerequisites and consequences of legal uncertainty and legal (including judicial) disputes regarding the determination of the entity responsible for ensuring and making compensation payments to railway transport for preferential transportation of citizens in Ukraine is separately investigated. As a result of this analysis, it was revealed and further argued that it is the Ukrainian state represented by its bodies (and not local self-government bodies) that is the entity responsible for implementing such compensations, which is explained by the official assumption by the state of the social function in general and, in particular, the guarantee of certain benefits to citizens.
