Соціальна робота в умовах збройного конфлікту набуває критичної важливості, особливо на прифронтових територіях, де найбільше страждає цивільне населення. Некомерційні організації (НКО) відіграють ключову роль у наданні допомоги постраждалим громадам, але їхній персонал зіштовхується з численними викликами, такими як висока емоційна та психологічна напруга, відсутність належної підготовки та ресурсу для ефективного реагування. Недостатня увага до питань професійної підготовки та підтримки персоналу може призвести до зниження ефективності соціальної роботи, що, в свою чергу, негативно впливає на якість допомоги, яку отримують постраждалі. Таким чином, дослідження механізмів підвищення ефективності персоналу НКО є актуальним і своєчасним.
Основною метою цієї статті є аналіз та визначення ключових факторів, що впливають на ефективність персоналу НКО, які працюють на прифронтових територіях, а також розробка рекомендацій щодо підвищення їхньої продуктивності та стійкості в умовах збройного конфлікту. У дослідженні використано кілька методологічних підходів, зокрема системний і порівняльний аналіз наукових джерел, а також якісний аналіз результатів фокус-групових дискусій (ФГД) та експертних опитувань. Особлива увага приділяється аналізу міжнародного досвіду підтримки працівників НКО, які працюють у кризових зонах.
Стаття підкреслює важливість розвитку системи підготовки та підтримки персоналу НКО на прифронтових територіях. Запропоновані рекомендації можуть сприяти підвищенню ефективності соціальної роботи в умовах конфлікту, що в свою чергу позитивно вплине на життя людей, які потребують допомоги. Подальші дослідження повинні зосередитися на розробці та впровадженні комплексних програм підтримки соціальних працівників у зонах конфлікту, а також на моніторингу їхньої діяльності для оцінки результативності впроваджених заходів.
Social work in armed conflict becomes critical, especially in frontline areas where the civilian population suffers the most. Non-governmental organizations (NGOs) play a key role in providing assistance to affected communities, but their staff face numerous challenges, such as high emotional and psychological stress, lack of adequate training and resources to respond effectively. Insufficient attention to the issues of professional training and staff support can lead to a decrease in the effectiveness of social work, which, in turn, negatively affects the quality of care that victims receive. Thus, the study of the mechanisms for improving the efficiency of the NGO staff is relevant and timely.
The main purpose of this article is to analyze and determine the key factors that affect the effectiveness of the personnel of NGOs working in the front-line territories, as well as to develop recommendations for increasing their productivity and sta-bility in the conditions of armed conflict.
The research used several methodological approaches, including systematic and comparative analysis of scientific sources, as well as qualitative analysis of the results of focus group discussions (FGD) and expert surveys. Special attention is paid to the analysis of the international experience of supporting NGO workers working in crisis zones.
The article emphasizes the importance of developing a system of training and support for NGO personnel in front-line territories. The proposed recommendations can help increase the effectiveness of social work in conflict situations, which in turn will positively affect the lives of people who need help. Further research should focus on the development and implemen-tation of comprehensive programs to support social workers in conflict zones, as well as on monitoring their activities to assess the effectiveness of implemented measures.
