Природа креативності та її міждисциплінарний характер потребує пошуку нових та переосмислення існуючих підходів до її теоретичного розуміння та практичного застосування. Креативність як ключовий ресурс інноваційності, необхідно класифікувати як складову науково-технічного, соціально-економічного, культурного прогресу, гармонізації навколишньої дійсності та індивідуальних потреб, а також подолання глобальних криз та викликів. Рефлексія природи креативності у філософсько-антропологічному контексті дозволила розкрити багатогранність феномену, який поєднує індивідуальну унікальність та соціальну стереотипність, раціональне та інтуїтивне, прагнення та можливості, незалежність та авторитетність. Креативність як якість та креативне мислення як процес виступають не лише інструментом самореалізації, а й модусом творення нової реальності, побудови картини світу у всіх її зв’язках та проявах.
The nature of creativity is inherently interdisciplinary, necessitating the exploration of new approaches and a re-evaluation of existing ones for both theoretical understanding and practical application. As a key resource for innovation, creativity should be recognised as a fundamental component of scientific, technical, socio-economic, and cultural progress. It plays a crucial role in balancing environmental concerns with individual needs, as well as in addressing global crises and challenges. Reflecting on the nature of creativity from both philosophical and anthropological perspectives has helped us uncover its multifaceted characteristics. Creativity intertwines individual uniqueness with social stereotypes, blending rational and intuitive aspirations and abili-ties, as well as independence and authority. As both a quality and a process, creative thinking serves not only as a tool for self-realisation but also as a method for shaping a new reality and constructing an interconnected understanding of the world in all its aspects and manifestations.
