Від моменту відновлення Україною незалежності пріоритетність в ідентифікації держави як повноправного суб’єкта міжнародних взаємин, а також активні євроінтеграційні потуги зумовили недостатність уваги, яку приділяли вагомій компоненті зовнішньої політики – культурній дипломатії. Аспекти проблематики інституалізації зумовлені насамперед такими чинниками, як недооцінка потенціалу культурної дипломатії та відсутність єдиного концептуального бачення ключових стейкхолдерів. Це ускладнює процес оцінювання результатів чинної політики в цій галузі та сприяє пролонгації процесу досягнення довгострокових зовнішньополітичних цілей. Мета статті – проаналізувати ключові зміни аксіологічного змісту культурної дипломатії України в період 2014–2021 рр. Матеріалами дослідження є галузеві наукові напрацювання вітчизняних та зарубіжних дослідників, офіційні статистичні дані. У процесі реалізації дослідження використано такі наукові методи: теоретичне узагальнення й порівняння, аналіз і синтез, структурно-логічний метод. У статті реалізовано аналіз наявних підходів до аксіології культурної дипломатії в межах концепцій періоду 2014– 2021 рр. Схарактеризовано основні цінності культурної дипломатії в контексті поступу національної культури та глобальної міжкультурної комунікації загалом. Визначено характерні риси досліджуваного феномену. Обґрунтовано динаміку культурних цінностей в Україні в досліджуваний період, специфіку їх взаємозв’язку із соціальними та іншими цінностями. Досліджено низку інтерпретацій сутності аксіологічного змісту культурної дипломатії в сучасному концепті. Доведено, що культурна дипломатія є впливовим соціокультурним інститутом, що характеризується суттєвою значущістю як для розвитку системи міжнародних взаємин, так і для внутрішньодержавного культурного поступу.
Since Ukraine gained independence, the priority in identifying the state as a full-fledged subject of international relations, as well as active European integration efforts, have led to insufficient attention being paid to an important component of foreign policy – cultural diplomacy. Aspects of the institutionalization problem are primarily due to factors such as underestimation of the potential of cultural diplomacy and the lack of a unified conceptual vision of key stakeholders. This complicates the process of assessing the results of the current policy in this area and contributes to the prolongation of the process of achieving long-term foreign policy goals. The purpose of the article is to analyze the key changes in the axiological content of Ukraine’s cultural diplomacy in the period 2014–2022. The research materials are based on the sectoral scientific developments of domestic and foreign researchers, as well as official statistics. The following scientific methods were used in the course of the study: theoretical generalization and comparison, analysis and synthesis, structural and logical method. The article analyzes the existing approaches to the axiology of cultural diplomacy within the concepts of the period 2014–2022. The main values of cultural diplomacy in the context of the development of national culture and global intercultural communication in general are characterized. The characteristic features of the studied phenomenon are determined. The dynamics of cultural values in Ukraine in the period under study, the specifics of their relationship with social and other values are substantiated. A number of interpretations of the essence of the axiological content of cultural diplomacy in the modern concept are studied. It is proved that cultural diplomacy is an influential socio-cultural institution characterized by significant importance both for the development of the system of international relations and for the domestic cultural progress.
