Мета статті – проаналізувати традиційні філософські вчення Стародавнього Китаю та ідеологічну боротьбу між ними у періоди Чуньцю (VIII–V ст. н. е.) та Чжаньго (V–III ст. до н. е). Протягом більше ніж 2 тис років історія Китаю була напрочуд багата різними потрясіннями, проте країна послідовно відновлювала свою державну структуру. Головним світоглядним складником цієї структури була потужна конфуціанська філософія, що наповнювала життя китайців духовною культурою, залишаючись головним чинником соціальної стабільності. Але перш ніж ця духовна система остаточно оформилася і була прийнята правлячими колами Китаю як панівна ідеологія, десятки мислителів зіткнулися у запеклій ідеологічній боротьбі, і кожен запропонував власний рецепт найкращого соціального устрою. Серед них, насамперед, слід виділити ідеальний пантеїзм Лао-Цзи. Альтернативна версія правління так званих «законників» (найбільш відомий із них Шан Ян) гуртувалася на суворому адміністративному регулюванні (фацзя). Давньокитайська політична філософія також включала в себе доктрину «всезагальної любові» Мо-цзи. Реформоване конфуціанство повністю заперечувало первісне вчення Конфуція. Воно було засновано на легістському принципі «нагород і покарань», зберігаючи при цьому гуманістичні гасла Конфуція. Ілюзія патріархальної влади, що піклується про свій народ, поєднувалася з принципом рівних можливостей, висунутим Мо-цзи. Ця філософія регулювала всі соціальні відносини, задовольняючи інтереси як вищих, так і нижчих соціальних верств, впливаючи на китайське суспільство протягом багатьох століть.
The purpose of the article is to analyze the traditional philosophical teachings of Ancient China and the ideological struggle between them during the periods of Chuntsu (VIII-V centuries BC) and Zhanguo (V-III centuries BC). For more than 2,000 years, China's history has been remarkably rich in various upheavals, but the country has consistently restored its state structure. The main ideological component of this structure was the powerful Confucian philosophy, which filled the life of the Chinese with spiritual culture, remaining the main factor of social stability. But before this spiritual system finally took shape and was accepted by the ruling circles of China as the dominant ideology, dozens of thinkers clashed in a fierce ideological struggle, and each proposed his own recipe for a better social order. Among them, the ideal pantheism of Lao Tzu should be highlighted first. An alternative version of the rule of the so-called “legalists” (most famously Shang Yang) was rallied around strict administrative regulation (fajia). Ancient Chinese political philosophy also included Mo Tzu's doctrine of «universal love». Reformed Confucianism completely rejected the original teachings of Confucius. It was based on the legalist principle of “rewards and punishments”, while maintaining the humanistic slogans of Confucius. The illusion of patriarchal authority caring for its people was combined with the principle of equal opportunity put forward by Mozi. This philosophy regulated all social relations, satisfying the interests of both higher and lower social strata, influencing Chinese society for many centuries.
