Менторство в системі вищої освіти України

Abstract

Стаття присвячена питанням організації процесу менторства в закладах вищої освіти України. Адже, одним із наслідків посилення російської агресії є скорочення контингенту здобувачів, зниження рівня їхньої успішності та погіршення загального психосоціального стану. Глибоке розуміння цієї теми є необхідним як для вирішення питання створення студентоцентрованої атмосфери в окремому закладі, так і на перспективу – з позицій збереження людського потенціалу в країні загалом. Мета дослідження – визначити можливість та / чи доцільність запровадження системи менторства в закладах вищої освіти України. Для досягнення цієї мети було використано такі загальнонаукові методи, як аналіз наукової літератури, групування та систематизація, порівняння, синтез та індукція, анкетування, моделювання, прогнозування та узагальнення. Результати дослідження показують, що поняття «менторство» на законодавчому рівні не унормовано, його сутність науковцями дискутується. Встановлено, що менторство – це процес, який передбачає активну взаємодію між наставником та його протеже і будується на довірі та повазі; може набувати різних форм та видів, в залежності від мети, характеру та особистісних рис суб’єктів взаємодії. В процесі анкетування виявлено, що серед здобувачів поширеним є неформальне менторство, за якого в ролі наставників виступають батьки; лише третина респондентів в окремих питаннях звертається до викладачів, і кожен десятий має незадоволену потребу в менторській підтримці. Дослідження також виявило ключові виклики, які стоять перед закладами вищої освіти в процесі формування системи менторства: брак кадрових та фінансових ресурсів, відсутність науково обґрунтованої технології менторської взаємодії та практики підготовки менторів, розуміння критеріїв успішності менторських програм та рис, які роблять викладачів ефективними наставниками. Практичне значення дослідження полягає в тому, що його результати дозволяють визначити позицію студентів щодо доцільності запровадження менторських програм та наявність відповідних можливостей у закладах вищої освіти.

The article is devoted to issues of organizing the process of mentoring in higher education institutions of Ukraine. Indeed one of the consequences of the strengthening of Russian aggression is the reduction of the contingent of applicants, a decrease in their success rate, and deterioration of the general psychosocial condition. A deep understanding of this topic is necessary both for solving the issue of creating a student-centred atmosphere in a separate institution, and for the future – from the standpoint of preserving human potential in the country in general. The purpose of the study is to determine the possibility and/or expediency of introducing a mentoring system in higher education institutions of Ukraine. To achieve this goal, such general scientific methods as analysis of scientific literature, grouping and systematization, comparison, synthesis and induction, questionnaires, modelling, forecasting and generalization were used. The results of the study show that the concept of "mentoring" is not regulated at the legislative level; its essence is debated by scientists. It has been established that mentoring is a process that involves active interaction between the mentor and his protégé and is built on trust and respect; it can take on different forms and types, depending on the purpose, character and personality traits of the subjects of interaction. In the process of surveying, it was found that informal mentoring is widespread among applicants, for which parents act as mentors; only a third of respondents turn to teachers for specific issues, and every tenth person has an unsatisfied need for mentoring support. The study also revealed the key challenges facing higher education institutions in the process of forming a mentoring system: lack of personnel and financial resources, lack of scientifically based mentoring interaction technology and mentor training practices, understanding of the success criteria of mentoring programs and features that make teachers effective mentors. The practical significance of the study is that its results allow us to determine the position of students regarding the feasibility of introducing mentoring programs and the availability of appropriate opportunities in higher education institutions.