У статті охарактеризовано стан політики Міжнародного кримінального суду у сфері відповідальності за заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу та розглянуто сучасний етап її розвитку. Визначено два основні напрями політики Міжнародного кримінального суду у зазначеній сфері, що полягають у процесуальній діяльності, результат якої виражено у судових рішеннях, та позапроцесуальній діяльності, яка охоплює вивчення ситуацій, які не були завершені ухваленням процесуального рішення, та аналітично-політичну діяльність Міжнародного кримінального суду. Виявлено, що єдиним рішенням, у якому Міжнародний кримінальний суд, хоча і побічно, розглянув питання, пов’язані з заподіянням шкоди навколишньому природному середовищу, є ордер на арешт О. аль-Башира, колишнього президента Судану, у якому заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу тлумачилася як ознака злочину геноциду геноцидальний наміру. Встановлено, що норми пп. «iv» п. «b» ч. 2 ст. 8 Статуту Міжнародного кримінального суду про заподіяння широкомасштабної, довготривалої та серйозної шкоди навколишньому природному середовищу, яка є явно надмірною в порівнянні з конкретною та безпосередньо очікуваною загальною військовою перевагою, фактично не мають практики застосування. Констатовано відсутність у механізмі міжнародної кримінальної відповідальності Міжнародного кримінального суду засобів реагування на повідомлення про вчинення про заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу поза контекстом злочину геноциду та воєнних злочинів, що зумовило ініціювання правозахисниками та науковцями процесу змін до Статуту Міжнародного кримінального суду. На тепер ведеться робота щодо розробки Програмного документа для пропонування змін до Статуту Міжнародного кримінального суду в частині встановлення міжнародної кримінальної відповідальності за заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу як за екологічний міжнародний злочин та особливостей розслідування та судового переслідування злочинних діянь, які заподіюють шкоду навколишньому природному середовищу під час міжнародного або неміжнародного збройних конфліктів.
The article describes the state of the policy of the International Criminal Court in the sphere of responsibility for causing damage to the natural environment and considers the current stage of its development. Two main directions of the policy of the International Criminal Court in the specified sphere are defined. First of them is procedural activity, the result of which is expressed in court decisions, second of them is extra-procedural activity, which covers the study of situations that were not completed by the adoption of a procedural decision, and the analytical and political activity of the International Criminal Court. It was revealed that the only decision in which the International Criminal Court indirectly considered issues related to environmental damage is the arrest warrant for
O. al-Bashir, the former president of Sudan, in which environmental damage is interpreted as a sign of the crime of genocide – genocidal intent. It was established that there is no practice of application norms of sub. "iv" par. "b" of p. 2 of Art. 8 of the Statute of the International Criminal Court about causing widespread, long-term and serious damage to the natural environment which would be clearly excessive in relation to the concrete and direct overall military advantage anticipated. It was established that the mechanism of international criminal responsibility of the International Criminal Court has lacks of means of responding to reports about acts of damage to the natural environment outside the context of the crime of genocide and war crimes, which caused the initiation of the process of changes to the Statute of the International Criminal Court by human rights defenders and scientists. Currently, work underways for development of a Policy Paper for proposing changes to the Statute of the International Criminal Court in terms of establishing international criminal responsibility for harming the environment as an environmental international crime and the specifics of the investigation and prosecution of criminal acts that cause harm to the environment under international or non-international armed conflicts.
