В дисертаційному дослідженні обґрунтовується реальність консолідуючих можливостей культури, яка актуалізує соціальні відносини, об’єднує спільними духовними практиками та значущим культурно-історичним досвідом різноманітні етнонаціональні спільноти й соціальні страти. На основі методології метаантропологічного потенціалізму доведено доцільність актуалізації концепту «консолідуючий потенціал культури», який визначає можливості культури єднати суспільство на основі її людинотворчої природи.
Показано, що реалізація консолідуючого потенціалу культури є засобом самозбереження народу, підґрунтям формування національної ідентичності, що стає основою суб’єктності країни. Це є особливо актуальним в період соціальних трансформацій. Доведено, що змістовні параметри поняття «суспільна консолідація», відповідно до яких суспільна консолідація передбачає єднання соціуму на основі спільних цінностей і спільної мети. З’ясовано, що суспільна консолідація співіснує з конфронтацією, її результатом є соціальна єдність, засобами – соціальне партнерство, за певних умов – солідаризація, яка за своєю природою є відмінною від консолідації.
Визначено, що єднання традицій та інновацій є одним з головних факторів реалізації консолідуючого потенціалу української культури. Лише у процесі взаємодії, інноваційного й традиційного взаємопроникнення можливий розвиток культури й забезпечення її консолідуючих можливостей.
The dissertation research substantiates the reality of the consolidating capabilities of culture, which actualizes social relations, unites various ethno-national communities and social strata through common spiritual practices and significant cultural-historical experience. On the basis of the methodology of meta-anthropological potentialism, the expediency of actualizing the concept "consolidating potential of culture", which defines the possibilities of culture to unite society on the basis of its human-creating nature, has been proven.
It is shown that the realization of the consolidating potential of culture is a means of self-preservation of the people, the basis for the formation of national identity, which becomes the basis of the subjectivity of the country. This is especially relevant in the period of social transformations. It is proved that the meaningful parameters of the concept of "social consolidation", according to which social consolidation implies the union of society on the basis of common values and a common goal. It has been found that social consolidation coexists with confrontation, its result is social unity, means – social partnership, under certain conditions - solidarity, which by its nature is different from consolidation.
It was determined that the union of traditions and innovations is one of the main factors in realizing the consolidating potential of Ukrainian culture. Only in the process of interaction, interpenetration of the innovative and the traditional, is it possible to develop culture and ensure its consolidating capabilities.
