У статті аналізуються етапи формування дискурсу тілесності у модерній європейській культурі. Мета статті – окреслити взаємозв’язок між медико-анатомічним, владно-дисциплінарним та економіко-консьюмериським контекстами публічного оприявнення приватних проявів тілесності. У модерний період історії європейської культури сформувалося кілька підходів до пояснення природи людини з огляду на акцентуацію її провідних і запитуваних спроможностей. Зокрема, інтенсивна індустріалізація посприяла приверненню уваги до тілесної природи людини, її виробничих спроможностей на противагу попередньо акцентуйованій раціональності та духовності. З одного боку, вагомим був медико-анатомічний погляд на людське тіло як на функціональну машину-організм. З іншого боку, мистецтво, зокрема література, напрацьовує власний секулярний словник для опису чуттєвих проявів людської природи, котрі не обмежуються лише витривалістю, виробничою придатністю, а і включають ірраціональні аспекти самооприявнення людини, наприклад у приватному житті. Саме з цього другого наративу розвивається потужний новочасовий дискурс сексуальності. Остання є проявом не стільки природних властивостей людського тіла, як суспільних комунікативних практик та способів говорити про інтимність. Сексуальність – сконструйоване колективне уявлення про інтимність, що окреслюється поняттями задоволення, бажання, прагнення. Дискурс сексуальності зруйнував непроникні раніше межі між приватним та публічним, що призвело до еротизації суспільних практик, зокрема практик речового та сервісного споживання для набуття, присвоєння характеристик привабливості, згенерованих ззовні. Отже, тіло медикалізується, естетизується, вимагаючи все більше як фізичних, так і психологічних ресурсів. Асексуальне тіло робітника вимагало зовнішнього контролю та примусу, сексуалізоване тіло гедоніста – суспільно-комунікативного спонукання та самодисципліни.
Stages of physicality discourse forming in European modern culture are analyzed in the article. The purpose of the study is to outline the relationship between medical-anatomical, power-disciplinary, and economic-consumer contexts of the public display of private manifestations of the human body. In the modern period of the history of European culture, several approaches to the explanation of human nature were formed. They differed by focusing on various abilities of the body. In particular, intensive industrialization contributed to drawing attention to manifestations of the physical nature of the body, and its production capabilities, as opposed to rationality and spirituality which were emphasized in previous centuries. On the one hand, the medical-anatomical view of the body as a functional organism was important. On the other hand, art, especially literature, develops its secular vocabulary to express sensory manifestations of human nature, that are not limited only by perseverance and manufacturing suitability, but also include irrational aspects of a person’s self-expression, for instance in private life. It’s from this second narrative the powerful modern discourse of sexuality unfolded. It wasn’t interpreted as a trait of the human body’s nature but as a social practice formed by public communication on intimacy. Sexuality is a socially constructed concept of intimacy, that is expressed through such notions as pleasure, desire, and craving. The discourse of sexuality destroyed previously unpenetrable measures between private and public spheres of life. It provoked feather erotization of social communication practices, for instance, advertising of goods and services that promised to endow a person with attractive features from the outside. That’s why the body started to be influenced by medicalization, aestheticization by cosmetology, fitness, intensive sports, etc. that required more and more financial, physical, and psychological resources. In contrast to the asexual proletarian body that was under the influence of outer observation and control, the sexual, hedonistic body formed in modern times is shaped by seductive ideals generated by social communication tools and inner self-discipline.
