У статі розглянуто етапи розвитку ігрової культури від інстинктивно-споглядальних та копіювальних до соціалізації та свідомого виховання грою. Показано міжпоколінну трансформацію і поступовий перехід ігрової інформації від природних інстинктів до осмисленого практичного використання гри та розширення видів ігрової діяльності. Визначено вплив соціального середовища на розвиток ігрової діяльності. Метою роботи є історичний аналіз розвитку ігрової діяльності, як основи регулювання культурних відносин в процесі розвитку людини. Наукова новизна полягає у з’ясуванні історичних етапів розвитку гри, що є внутрішньою необхідністю існування живого організму із збереженням якості та зміною його соціального якісного стану. Висновки. Зберігаючи свою біологічну основу людина протягом мільйонів років перетворювала ігри з інстинкту в соціальне явище. Гра в давні часи за своєю природою була наслідуванням (спостереження за поведінкою тварин, явищами природи) з елементами рухового досвіду. Зміна природи, людини, виробничої діяльності, суспільних відносин людина соціалізувала гру яка стала необхідним засобом виховання і загартування організму. Із зміною суспільних відносин, роль гри, як принципу духовного, психічного, розумового та фізичного розвитку людини поступово зростала. Завдяки суб’єкту, наділеному мисленням, який постійно поновлював свій життєвий досвід, гра стала більш змістовною і необхідною. Вона набула потенційної можливості адаптуватися до будь-яких кліматично-географічних умов. З кожним етапом розвитку людини по-новому формувалася сутність гри як соціального явища.
The article focuses on the stages of gaming culture development from instinctively contemplative and copycat to socialization and conscious education through games. Special attention is given to the intergenerational transformation and gradual transition of game information from natural instincts to meaningful practical use of the game and expansion of game activities. The influence of the social environment on the development of game activities is revealed. The goal of the research is the historical analysis of the development of game activity, as the basis of regulation of cultural relations, in the process of human development. The scientific novelty consists in clarifying the historical stages of the game development, which is an internal necessity of the existence of a living organism, with the preservation of quality and a change in its social qualitative state. Conclusions. For millions of years a man, maintaining his biological basis, has transformed games from an instinct into a social phenomenon. In ancient times the game by its very nature was the imitation (observation of animal behaviour, natural phenomena) with elements of motional experience. In the process of industrial activity, with the change of social relations a man socialized the game, which became a necessary means of education and hardening of the body. With the change of social relations the role of a game, as the principle of spiritual, mental, intellectual and physical development of a man, gradually increased. Thanks to the subject endowed with thinking, who constantly replenished his life experience, the game became more meaningful and necessary. It acquired a potential opportunity to adapt to any climatic and geographical conditions. With each stage of human development the essence of the game as a social phenomenon was formed in a new way.
