Принцип конструктивного альтернативізму і фізичне виховання

Abstract

Вступ і мета дослідження. В наш час активно йде переосмислення перспектив розвитку фізичного виховання у закладах освіти. Це проявляється, зокрема, у загостренні дискусій стосовно доцільності використання у наш час таких моделей фізичного виховання як оздоровчо-адаптивна, соціально-орієнтована, особистісно зорієнтована, спортивно-рекреативна, які, як відомо, різняться за своїми цілями і засобами їх досягнення. У ході цих дискусій прихильники деяких точок зору взагалі відкидають доцільність звертати увагу на інші підходи і пропонують свою точку зору як «істину у останній інстанції». У даній роботі зроблено спробу проаналізувати досвід виходу із аналогічних ситуацій у сучасній психології і застосувати його до сфери фізичного виховання. Мета дослідження – обґрунтувати доцільність використання у фізичному вихованні принципу конструктивного альтернативізму. Матеріал і методи. У процесі дослідження використано метод аналізу та узагальнення даних науково-методичної літератури. Результати. Вихідним положенням дослідження стало уявлення про те, що підходи до аналізу моделей фізичного виховання доцільно проводити у практичній і теоретичній площині. З практичної точки зору важливо розуміти у якій мірі та чи інша модель відповідає на актуальний запит суспільства, складність організаційних заходів, які необхідні для її реалізації, матеріальна база і т.і. З точки зору теорії важливим є тільки те, у якій мірі поглиблено і розширено наші уявлення про фізичне виховання як феномен. Висновки. У сучасних умовах військового стану в Україні найбільш доцільним є перехід до соціально-орієнтованої моделі фізичного виховання. В теорії фізичного виховання доцільно орієнтуватись на принцип конструктивного альтернативізму.

Nowadays, there is an active rethinking of the prospects for the development of physical education in educational institutions. This is manifested, in particular, in the aggravation of discussions about the expediency of using in our time such models of physical education as health-improving and adaptive, socially-oriented, personality-oriented, sports and recteative, which, as you know, differ in their goals and means of achieving them. In the course of these discussions, the proponents of some points of view reject the expediency of paying attention to the other approaches and offer their point of view as the "ultimate truth". In this work, an attempt is made to analyze the experience of getting out of similar situations in modern psychology and apply it to the field of physical education. The purpose of the study is to substantiate the expediency of using the principle of constructive alternativeism in physical education. Material and methods. In the process of research, the method of analysis and generalization of data from scientific and methodological literature was used. Results. The starting point of the study was the idea that approaches to the analysis of models of physical education should be carried out in the practical and theoretical planes. From a practical point of view, it is important to understand to what extent this or that model responds to the current demand of society, the complexity of organizational measures that are necessary for its implementation, the material base, etc. From the point of view of theory, the only thing that matters is to what extent our understanding of physical education as a phenomenon has been deepened and expanded. Conclusions. In the current conditions of martial law in Ukraine, the most expedient is the transition to a socially-oriented model of physical education. In the theory of physical education, it is advisable to focus on the principle of constructive alternativeism.