Програма фізичного виховання школярів з розладами аутичного спектра

Abstract

Програми занять із використанням одного виду рухової активності не може бути застосованим у ФВ школярів з РАС, оскільки не забезпечує достатнього розмаїття засобів, може призвести до зниження інтересу дітей до занять з ФВ, однобокого розвитку дітей. Питання змістовного наповнення навчальних програм з ФВ для удосконалення якості життя, психофізичного і соціального розвитку школярів з РАС залишається недостатньо вирішеним. Мета дослідження: розробити програму фізичного виховання для покращення якості життя психофізичного і соціального розвитку школярів з розладами аутичного спектра. Методи. Для обґрунтування змісту і структури програми фізичного виховання з пріоритетним розвитком координаційних здібностей дітей з розладами аутичного спектра визначали рівні показників якості життя, фізичної підготовленості і адаптивної поведінки дітей з розладами аутичного спектра; встановили взаємозв’язки між ними; співставили показники хлопців і дівчат. Для з’ясування ступеня ефективності програми фізичного виховання провели педагогічний експеримент. В ньому взяли участь 19 хлопців і 5 дівчат. Протягом навчального року діти займалися за програмою з пріоритетним розвитком координаційних здібностей. Результати. Встановили низький рівень показників фізичної підготовленості, адаптованості і якості життя дітей з розладами аутичного спектра, що потребує пошуку ефективних шляхів для їх покращення. На підставі отриманих результатів обґрунтували структуру і зміст програми ФВ для дітей з РАС з пріоритетним застосуванням засобів на розвиток координаційних здібностей. Програма відрізнялася від традиційної спрямованістю на розвиток усіх груп м’язів, широким колом засобів з різних видів спорту. Обсяг вправ з пріоритетним розвитком координаційних здібностей складав 55%, їх використовували в усіх частинах уроків фізичної культури, протягом усього навчального року у змісті навчального матеріалу усіх варіативних модулів та в домашніх завданнях; застосовували різноманітний спортивний інвентар і музичний супровід. Окремі засоби були вилучені у зв’язку із тим, що діти з розладами аутичного спектра неспроможні їх виконати. Навчальна програма номінально побудована за модульною системою. Вона містила інваріантну (обов’язкову) та варіативну складову. До інваріантної частини належали: теоретико-методичні знання та загальна фізична підготовка, зміст яких реалізовувався упродовж кожного уроку. Проте матеріал варіативних модулів реалізовувався не послідовно, а паралельно на усіх уроках. Одночасно в одному уроці поєднували матеріал 3 варіативних модулів (ігор, легкої атлетики, гімнастики) та ЗФП. Висновки. Авторська програма фізичного виховання сприяла не лише достовірному покращенню рівня їхнього розвитку, але й швидкісної сили, а також силової витривалості різних м’язових груп хлопців з РАС; виявилася ефективною (p=0,01) у покращенні когнітивної складової якості життя хлопців з розладами аутичного спектра; достовірні позитивні зміни відбулися в хлопців у використанні зору (p<0,05). Більшість показників не змінилися статистично достовірно, мали тенденцію до покращення. Відсутність достовірних змін результатів може пояснюватися великим розкидом довкола середнього арифметичного.

Programs focusing on a single type of physical activity may not be suitable for schoolchildren with ASD as they fail to provide sufficient variety of means, which can lead to decreased interest in physical education and one-sided development of children. The issue of meaningful content development in physical education programs to improve the quality of life, psycho-physical, and social development of schoolchildren with ASD remains inadequately addressed. Research Objective: To develop a physical education program aimed at improving the quality of life and psycho-physical and social development of schoolchildren with ASD. Methods. To justify the content and structure of the physical education program prioritizing the development of coordination abilities of children with ASD, levels of quality of life indicators, physical fitness, and adaptive behavior of children with ASD were determined; relationships between them were established; indicators for boys and girls were compared. To assess the effectiveness of the physical education program, a pedagogical experiment was conducted. Nineteen boys and five girls participated in it. Throughout the academic year, children followed the program prioritizing the development of coordination abilities. Results. A low level of physical fitness, adaptability, and quality of life indicators in children with ASD was established, requiring effective ways to improve them. Based on the results obtained, the structure and content of the physical education program for children with ASD with a priority focus on the use of means for developing coordination abilities were justified. The program differed from traditional ones by focusing on the development of all muscle groups, a wide range of means from various sports. The volume of exercises prioritizing the development of coordination abilities was 55%, they were used in all parts of physical education lessons throughout the academic year in the content of educational material of all optional modules and in homework; various sports equipment and musical accompaniment were used. Some means were excluded as children with ASD were unable to perform them. The educational program was nominally built on a modular system, containing an invariant (mandatory) and a variable component. The invariant part included: theoretical-methodological knowledge and general physical training, the content of which was implemented during each lesson. However, the material of variable modules was implemented not sequentially, but simultaneously in all lessons. Material from three variable modules (games, athletics, gymnastics) and physical training was combined in one lesson. Conclusions. The author's physical education program contributed not only to a significant improvement in their level of development but also to the speed strength and endurance of various muscle groups of boys with ASD; it was effective (p=0.01) in improving the cognitive component of the quality of life of boys with autism spectrum disorders; significant positive changes occurred in boys' vision (p<0.05). Most indicators did not change statistically significantly but tended to improve. The absence of significant changes in the results may be due to a large spread around the arithmetic mean.