У статті проаналізовано сюжетні та стилістичні особливості українського анімаційного доробку довоєнного періоду (ВУФКУ 1922–1930 рр.), виокремлено способи функціонування її пропагандистсько-дорослого та розважально-дитячого контекстів, адже спершу вітчизняна мультиплікація була орієнтована на дорослого глядача. Аналіз аніматворів початку ХХ століття ґрунтується на застосуванні історико-хронологічного та семіотичного методів, завдяки чому простежується не лише поступ технологічно-візуальних виражальних засобів, а й ускладнення сюжетно-наративної складової довоєнної української мультиплікації. Анімація виникла як «дорослий» вид мистецтва, зі складними високо-технологічними виражальними засобами, здатними чинити потужний сугестивний вплив на аудиторію. Розважально-дитяче її спрямування утвердилося у повоєнні роки завдяки запозиченню діснеєвського стилю, з притаманними йому яскравістю, барвистістю, карнавальністю візуальної картинки. Однак мальоване кіно як дорослий жанр продовжувало існувати паралельно до атрактивної дитячої мультиплікації. Якщо спершу суть анімаційного твору полягала в оживленні малюнка, то згодом у ньому простежується посилення оповідного наративу – як в літературному творі чи кіно. Довоєнна мультиплікація працювала із серйозними, дорослими смислами - аналізувала економічно-господарчий поступ, транслювала ідеологічні наративи, економічну статистику тощо. І лише за два десятиліття, в повоєнні роки, вітчизняна та світова анімація перетворилася на дитячий візуальний жанр, що, однак, іманентно приховував закодовані «дорослі» наративи, які стають все більш помітними й запитуваними в контексті сучасної візуальної культури, перетворюючи дитячі мультфільми на подвійно закодоване мальоване кіно.
In the article, it has been analyzed plot construction and stylistic specificity of the Ukrainian animation heritage of the pre-war period of 1922–1930 when the production was managed by such institution as the All-Ukrainian Photocinema Administration. The functioning of its propaganda (adult) and children's entertainment contexts is highlighted, although at the beginning Ukrainian animation (the so-called multiplication) was aimed at an adult audience. The analysis of animated films of the beginning of the 20th century is based on the application of historical chronology and semiotic methods. So we can trace not only the progress of technological and visual means of expression but also the complication of the plot-narrative component of pre-war Ukrainian cartoons. Animation emerged as a generally mature art form that adopted high-tech tools to create images that could be used to have a strong impact on viewers. Its children's entertainment content became completely dominant after the Second World War, when the Disney style was borrowed with all its main features – brightness, color and carnival images. But at the same time, animation has not lost its mature storytelling potential. Compared to the early animated shorts, which were designed only to make static images move, the longer-duration cartoons took on a strong plot structure and suggestive narrative – much like novels and films. They were used as promotional shorts during movie viewings to inform audiences about economic, ideological and political agendas. In just two decades, Ukrainian and world cartoons turned into a visual form for children, which additionally broadcasted hidden adult narratives. The phenomenon is increasingly in demand in the context of modern visual culture, interpreting cartoons as double-coded animated cinema.
