Спортивні єдиноборства займають одне з провідних місць серед спортивних дисциплін. Їх відрізняє широкий спектр технік, високі стандарти виконання під час змагань, ефектність дій, невизначеність результату та інтенсивний фізичний контакт. З огляду на це, диференційований підхід до фізичної підготовки дітей віком 10-12 років набуває критичного значення. Такий підхід включає комплексну оцінку індивідуальних фізіологічних, біомеханічних, та психологічних характеристик молодих спортсменів, що сприяє їх збалансованому розвитку та знижує ризик травматизму. З освітньої перспективи, ця методика охоплює не лише фізичні аспекти тренувань, але також акцентує на розвитку навчальних та соціальних вмінь, використовуючи методи, які стимулюють інтерес, самомотивацію та позитивну самооцінку у спортсменів. Важливим є застосування індивідуалізованих навчальних стратегій, які враховують різні стилі навчання та потреби кожного дитини, що сприяє кращому засвоєнню технік кікбоксингу та розвитку необхідних навичок. Особлива увага приділяється розробці тренувальних програм, які відповідають індивідуальним потребам та можливостям кожного дитини, забезпечуючи гармонійний фізичний, психологічний та соціальний розвиток на цьому ключовому етапі їхнього життя. У ході аналітичного огляду сучасних наукових джерел, присвячених проблематиці фізичної підготовки, було встановлено ефективність різних методологічних підходів до диференціації тренувань в ряді спортивних дисциплін, включаючи фехтування, багатоборство військово-спортивного комплексу, спортивні ігри, волейбол, веслування. Незважаючи на це, існує суттєвий дефіцит уваги з боку наукової спільноти до аналізу застосування диференційованих методів фізичної підготовки в контексті єдиноборств, зокрема, з огляду на специфічні показники фізичної підготовленості атлетів у цих видах спорту. Така відсутність комплексних досліджень вказує на необхідність подальшого вивчення та розробки оптимізованих тренувальних стратегій для спортсменів у єдиноборствах, що б могли ефективно враховувати їхні унікальні фізичні та фізіологічні характеристики.
Martial arts hold a prominent position in the array of sports disciplines, characterized by an extensive range of techniques, severe performance standards in competitive settings, impactful actions, unpredictability of outcomes, and substantial physical contact. Within this framework, the implementation of a personalized approach to physical training for children in the 10-12 age group becomes essential. This strategy encompasses an inclusive evaluation of each young athlete's unique physiological, biomechanical, and psychological traits. Such a holistic approach not only facilitates their well-rounded development but also minimizes the likelihood of injuries. From an educational perspective, this technique covers not only the physical aspects of training, but also emphasizes the development of academic and social skills, using methods that stimulate interest, self-motivation and positive self-esteem in athletes. It is important to use personalized training strategies that take into account the different learning styles and needs of each child, which contributes to the better integration of kickboxing techniques and the development of the necessary skills. Special attention is paid to the development of training programs that meet the individual needs and capabilities of each child, ensuring harmonious physical, psychological and social development at this key stage of their life.
In conducting a systematic review of contemporary scholarly literature addressing physical training, the efficacy of assorted methodological approaches in the differentiation of training across various sports disciplines, such as fencing, the military-sports complex all-around, sports games, volleyball, and rowing, has been substantiated. However, there is a notable deficiency in scholarly focus on exploring the application of these differentiated physical training approaches within martial arts, especially in terms of specific physical fitness metrics for athletes in these disciplines. This research gap highlights the imperative for additional investigation and the creation of refined training strategies tailored to martial arts practitioners. These strategies should be designed to expertly integrate the distinct physical and physiological traits of these athletes.
