У статті досліджено урботуризм як соціокультурну практику, наділену вагомим професійним, евристичним, економічним та соціальним потенціалом для розвитку сучасного міста. Підкреслено роль сучасних креативних іновацій у розвитку міст та необхідність їхнього корелювання із історичною традицією кожного міського простору. Виділено урботуризм як базовий постіндустріальний соціально-економічний ресурс, орієнтований на розкриття культурно-евристичного потенціалу кожного туриста і громадянина. Введено диференціацію між урботуризмом як сучасною культурною практикою, з одного боку, та традиційним культурно-пізнавальним туризмом, з іншого. Доведено, що розвиток інфраструктури урботуризму пов’язаний із збільшенням зацікавленості населення у споживанні культурних благ. Розкрито стратегічну важливість розвитку урботуризму як складової сучасного ефективного міського менеджменту та інтенсифікації міжнародних економічних зв’язків.
The article studies urban tourism as a sociocultural practice endowed with considerable professional, heuristic, economic and social potential for the development of a modern city. It is highlighted the role of modern creative innovations in urban development and the need for their correlation with a historical tradition of every urban space. The author regards urban tourism as a basic post-industrial socio-economic resource focused on fulfilling the cultural- heuristic potential of every tourist and citizen. It is differentiated between urban tourism as a modern cultural practice on the one hand and traditional cultural-educational tourism on the other. The research proves that the progress of the infrastructure of urban tourism is mainly driven by heightened popular interest in the use of cultural goods. It is covered the strategic importance of the progress of urban tourism as a component of modern effective urban management and the intensification of international economic relations.
