У статті аналізується опозиція «природа – культура» в контексті «нової антропології». Взаємовідносини між природою і культурою потребують оновлення дискурсу, адже західна механістична інтерпретація природи підлягає критиці. Новаторську методологію дослідження пропонує «нова антропологія» Б. Латура, Е. В.д еКастро, Е. Кона, Т. Юнкапорти, Ф. Десколи, Т. Мортона, наукові праці яких знаходяться під значним впливом спадку К. Леві-Строса. Дихотомія «природа – культура» виявилась відчутною когнітивною перепоною для розвитку соціальних і гуманітарних наук. Спроба обґрунтувати винятковість людини у порівнянні з іншими живими істотами зазнала поразки. Розширення антропології за межі людини припускає такий методологічний підхід, який дозволяє не обмежуватися суто людськими якостями – мовою, культурою, історією, а фокусує увагу на нелюдських істотах і розмаїтті зав’язків між ними і людиною. Констатовано, що мультикультуралістська парадигма ґрунтується на одиничності природи, яка гарантує об’єктивну всезагальність тіл і тілесної субстанції, і на множинності культур, які породжені суб’єктивною особливістю свідомостей та означуваних. Новий підхід, навпаки, припускає єдність духу й різноманітність тіл. У проєктах «нових антропологів» мононатуралізм змінюється на мультинатуралізм. Це свідчить про неминучу поразку мультикультуралізму, оскільки останній виступає як додаток до мононатуралізму. Наголошено, що наша культура і наше бачення природи – всього лише окремий випадок у вигадливій конфігурації безлічі картин світу, в загальній гаммі «метафізик». Ми не маємо права вважати наше сприйняття світу єдино істинним, а тому еталонним.
This article analyzes the opposition between nature and culture in the context of «new anthropology». The relationship between nature and culture needs to be reevaluated because the Western mechanical interpretation of nature is subject to criticism. An innovative research methodology is offered by the «new anthropology» of B. Latour, E. V. de Castro, E. Kohn, T. Junkaporta, F. Descola, T. Morton, whose scientific works are significantly influenced by the legacy of K. Lévi-Strauss. The dichotomy of «nature-culture» turned out to be a tangible cognitive obstacle for the development of social sciences and humanities. The attempt to justify the exclusivity of man in comparison with other living beings has been repudiated. The expansion of anthropology beyond the boundaries of man implies a methodological approach not limited to purely human qualities, such as language, culture, and history, but focuses attention on non-human beings and the variety of connections between them and man. It has been established that the multiculturalist paradigm is based on the unity of nature, which guarantees the objective universality of bodies and bodily substance, and on the plurality of cultures, which are generated by the subjective peculiarity of consciousnesses and signified. The new approach, on the contrary, assumes the unity of the spirit and the diversity of bodies. In the projects of the «new anthropologists», mononaturalism changes to multinaturalism. This indicates the inevitable defeat of multiculturalism, since the latter acts as an adjunct to mononaturalism.It is emphasized that our culture and our vision of nature is just a special case in the intricate configuration of many pictures of the world, in the general gamut of «metaphysics». We do not have the right to consider our perception of the world as the only true one, and therefore as a reference.
