У статті досліджується репрезентація образу радянського освітянина у творчості Олеся Гончара періоду десталінізації (1953–1964 років). На основі аналізу листів, щоденників та прозових творів автора досліджується, як зображував і рефлексував роль освітян у радянському суспільстві в цей трансформаційний період Олесь Гончар. Завдяки проведеному аналізу його творів, стаття проливає світло на еволюцію сприйняття та зображення ним радянських педагогів, в час, коли країна зазнала значних політичних і соціальних змін після смерті Йосипа Сталіна. Образ освітянина поступово змінювався від «Таврії» та «Перекопу» й до «Собору». Відбувалася його еволюція від образу канонічного палкого вчителя-революціонера, агітатора та пристрасного ліквідатора неписьменності, до рядового й майже непомітного функціонера в «Тронці». Згодом, зміни досягають свого апогею у образі освітянина-захисника народних традицій, скарбів та духовних багатств в «Соборі». У творах цього періоду немає вчителів, яких можна було б вважати яскравими особистостями, всі освітяни, не зважаючи на зміни в системі, залишаються у баченні автора людьми-функціями. Проте у більшості творів Олеся Гончара цих років освітянин залишається мірилом моральності та порядності, захисником традиційних українських цінностей. Зважаючи на зміст щоденників Олеся Гончара з великою імовірністю він проходив в цей період схожі трансформації як громадянин та особистість. Отримані результати сприяють кращому розумінню культурних та інтелектуальних зрушень, які відбулися в цей вирішальний період радянської історії.
The article examines the representation of the image of a Soviet educator in the works of Oles Honchar during the de-Stalinization period (1953–1964). Based on an analysis of the author’s letters, diaries, and prose works, the study explores how Oles Honchar depicted and reflected on the role of educators in Soviet society during this transformative period. Through the analysis of his works, the article sheds light on the evolution of perception and portrayal of Soviet teachers at a time when the country underwent significant political and social changes after the death of Joseph Stalin. The image of the educator gradually changed from «Tavria» and «Perekop» to «The Cathedral». The evolution went from the portrayal of a canonical passionate teacher-revolutionary, agitator, and fervent eradicator of illiteracy to an ordinary and almost unnoticed functionary in «Tronka». Subsequently, the changes reach their culmination in the image of the educator as a defender of national traditions, treasures, and spiritual wealth in «The Cathedral». In the works of this period, there are no teachers who could be considered vivid personalities; all educators, regardless of changes in the system, remain functional figures in the author’s perception. However, in the majority of Oles Honchar’s works during these years, the educator remains a measure of morality and integrity, a defender of traditional Ukrainian values. Considering the content of Oles Honchar’s diaries, it is highly likely that he underwent similar transformations as a citizen and an individual during this period. The obtained results contribute to a better understanding of the cultural and intellectual shifts that took place in this decisive period of Soviet history.
