Формування культурного потенціалу у школярів

Abstract

В статті визначено підходи формування культурного потенціалу: аксіологічний підхід, діяльнісний, семіотичний, структуролістичний, соціологічний, гуманістичний підходи. Визначено основні компоненти культурного потенціалу: когнітивний, емоційний, мотиваційний, вольовий. Культурний потенціал школярів являє собою складне структурне утворення, яке характеризується сукупністю всіх компонентів. Результатом формування культурного потенціалу у школярів є прояв ними певного рівня моральної культури. Сформувати культурно-моральний потенціал школярів можливо через активізацію їх навчальної діяльності. Активізація навчальної діяльності школярів - сукупність заходів, прийнятих з метою їх інтенсифікації та підвищення ефективності. Активізація здійснюється за 3 напрямками: педагогічний, соціально-психологічний, соціально-економічний. Активізація процесу навчання – це процес вдосконалення методів і організаційних форм навчальної діяльності, що забезпечує активну і самостійну теоретичну і практичну діяльність у всіх ланках навчального процесу.

В статье определены подходы формирования культурного потенциала: аксиологический подход, деятельностный, семиотический, структуролистичний, социологический, гуманистический подходы. Определены основные компоненты культурного потенциала: когнитивный, эмоциональный, мотивационный, волевой. Культурный потенциал школьников представляет собой сложное структурное образование, которое характеризуется совокупностью всех компонентов. Результатом формирования культурного потенциала у школьников есть проявление ими определенного уровня нравственной культуры. Сформировать культурно-нравственный потенциал школьников возможно из-за активизации их учебной деятельности. Активизация учебной деятельности школьников - совокупность мер, принятых с целью их интенсификации и повышения эффективности. Активизация осуществляется по 3 направлениям: педагогический, социально-психологический, социально-экономический. Активизация процесса обучения - это процесс совершенствования методов и организационных форм учебной деятельности, обеспечивающей активную и самостоятельную теоретическую и практическую деятельность во всех звеньях учебного процесса.

The article identifies approaches to the formation of cultural potential: axiological approach, activity, semiotic, structuralist, sociological, humanistic approaches. In the humanistic approach, attention is focused on man as a subject of moral culture. The personal approach characterizes a person in terms of active and creative terms, as a universal subject of the creative socio-historical process. In these approaches, attention is focused on the essential side of culture as a technology of human creation of their ancestral essence. The axiological approach allows us to determine the ultimate values on which the science of education is based. Activity - gives the opportunity to explore the essence, means and methods of pedagogical activities that ensure the achievement of these values. Personal - helps to identify current personal characteristics of the teacher as a subject of educational relations. The task of forming cultural potential, in our opinion, is to achieve the optimal combination of reproductive and creative elements. This combination creates a higher level of moral culture of the individual, which is usually characterized as the so-called moral wisdom - that is, the ability to ensure readiness for moral activity and the effective implementation of such readiness. The main components of cultural potential are identified: cognitive, emotional, motivational, volitional. The cultural potential of schoolchildren is a complex structural formation, which is characterized by the totality of all components. The result of the formation of cultural potential in schoolchildren is the manifestation of a certain level of moral culture. To form the cultural and moral potential of students is possible through the intensification of their educational activities. Intensification of educational activities of schoolchildren - a set of measures taken to intensify them and increase efficiency. Activation is carried out in 3 areas: pedagogical, socio-psychological, socio-economic. Activation of the learning process is a process of improving the methods and organizational forms of educational activities, which provides active and independent theoretical and practical activities in all parts of the educational process.