Здійснено культурологічний аналіз нового напряму досліджень – аудіовізуальне есе. Автором пропонується його розгляд в якості форми практики, яка формує процес мислення і тим самим створюються нові можливості для дослідницьких цілей. Нині такий підхід стає дедалі популярнішим у сфері цифрових гуманітарних наук. Наводиться приклад supercuts як виду аудіовізуального есе, яке дає змогу дослідження різних складових фільмів для віднаходження закономірностей між його частинами. Окрему увагу зосереджено ідеї матеріального мислення та методу відеографічної деформації, яку запропонував Д. Міттелл. Розглянуто експеримент вищезгаданого дослідника «урівноважений пульс», який сприяє унікальному дослідженню кінематографу. В якості джерела застосування нового методу згадується кінострічки «Малголленд Драйв» (2001 р.), де новий метод суттєво посилює передчуття жахливого. Інший приклад відеографічної деформації – «Об'ємне кіно» (2015 р.), де відбувається спроба розгляду кінематографу як хвилі.
The article conducts a culturological analysis of a new research area – an audiovisual essay. The author proposes considering it as a form of practice that shapes the process of thinking and thus creates new opportunities for research purposes. Such an approach is now becoming increasingly popular in digital humanities. Supercut is introduced as an example of an audiovisual essay, which allows studying various components of the film to find patterns between its parts. Special attention is paid to the ideas of material thinking and the method of videographic deformation proposed by J. Mittell. The experiment of the above-mentioned researcher “balanced pulse”, which contributes to the unique study of cinema, is considered. The film “Mulholland Dr.” (2001), in which the new method significantly intensifies premonition, is mentioned as a source of the application of the relevant tool. Another example of videographic distortion is “Volume Cinema” (2015), which demonstrates an attempt to consider cinema as a wave.
