У дисертації розглядається медіамистецтво - феномен сучасної візуальноорієнтованої медіакульутри, його сутність та характерні особливості, що симптоматично діагностують стан сучасної людини. Підґрунтям філософсько-антрополоігчного аналізу медіамистецтва стала соціальна теорія Нікласа Лумана, що дозволяє розглядати мистецтво невіддільно від загального соціокультурного контексту, як один з його необхідних механізмів – в даному випадку, механізму самоопису та саморегуляції культури. Фундаментальні зрушення у світовідчутті сучасної людини – онтологічна невизначеність часопросторових характеристик медіасередовища - поступово виявляються в медіамистецтві, найвищою
цінністю якого є комунікація. У ході дослідження було розроблено парадигму аналізу медіа-арта, для чого було здійснено вихід за межі традиційного категоріального апарату. Значну частину роботи присвячено аналізу практики медіа-арата, на ґрунті якого були зроблені важливі висновки щодо змін у світосприйнятті сучасної людини.
The dissertation studies media art – the phenomenon of contemporary visuallybased media culture, its essence and peculiar features, which indicantly diagnose the condition of today’s human. The groundwork of the philosophic-anthropological analysis of media art is Niklas Luhmann’s social theory, which esteems art inseparably from general sociocultural context, as one of its essential mechanisms – herein, the mechanism of
culture self-description and selfregulation. Foundational changes in the outlook of contemporary human, which is ontologistic ambiguity of media field spatiotemporal peculiarities, gradually appear within media art which axiological culmination is communication. Media art analysis paradigm was worked out in the course of the research, which appealed to stepping out of traditional categorical instrument framework. A lion’s share of the research is dedicated to the media art practice analysis, which signified the conclusions indicating substantial changes in the outlook of contemporary human.
